Українська
English
#поезія
коли світ наш зламається навпіл,
розсиплеться сіль на трухляву кору,
я серп, що на небі ржавів, рукою дістану
і в степ безнадії з собою його заберу.
вітер розчеше колосся моїх рудо-сивих думок
і спогад про те, як жилося, вкине у прілу траву,
я вíзьму розчесані коси в смиренний і вутлий пучок
і все, де плутались оси, рішуче нараз відсіку.
нúтки руді тепер білі — хвилями пестять чоло,
під скронями тихі надії пишуть свіжий рядок,
додому повéрнусь під ранок, вже півень будить село,
в руках — лише серп, і на ґанку забуду усе, що було.
Поліна Шишлевська
коли світ наш зламається навпіл,
розсиплеться сіль на трухляву кору,
я серп, що на небі ржавів, рукою дістану
і в степ безнадії з собою його заберу.
вітер розчеше колосся моїх рудо-сивих думок
і спогад про те, як жилося, вкине у прілу траву,
я вíзьму розчесані коси в смиренний і вутлий пучок
і все, де плутались оси, рішуче нараз відсіку.
нúтки руді тепер білі — хвилями пестять чоло,
під скронями тихі надії пишуть свіжий рядок,
додому повéрнусь під ранок, вже півень будить село,
в руках — лише серп, і на ґанку забуду усе, що було.
Поліна Шишлевська
#поезія
коли світ наш зламається навпіл,
розсиплеться сіль на трухляву кору,
я серп, що на небі ржавів, рукою дістану
і в степ безнадії з собою його заберу.
вітер розчеше колосся моїх рудо-сивих думок
і спогад про те, як жилося, вкине у прілу траву,
я вíзьму розчесані коси в смиренний і вутлий пучок
і все, де плутались оси, рішуче нараз відсіку.
нúтки руді тепер білі — хвилями пестять чоло,
під скронями тихі надії пишуть свіжий рядок,
додому повéрнусь під ранок, вже півень будить село,
в руках — лише серп, і на ґанку забуду усе, що було.
Поліна Шишлевська
40переглядів