Українська
English
#поезія
А світ у зговорі. А світ у зраді.
А нам не дуже в цьому світі раді.
Бо ми затратні, буфер між світами.
І на сьогодні лише Бог із нами.
Всі меморандуми - коту під хвіст.
У них - м'ясниці, в нас давно вже піст.
Вони нам "зброю" не для перемоги,
А щоб протримались і не зійшли з дороги.
Щоб кров по краплі з тіла витікала.
Щоб не жила Вкраїна, й не вмирала.
Такий у них сьогодні інтерес.
Дарма, що в нас дванадцять років стрес.
Хто ми для них? Ну хто? Всього лиш мул.
Ну хто для них киянин чи гуцул.
У них своїх і не своїх на славу.
А ми їм треба лише під заставу.
Що переможе, що нас порятує.
Сусід на наших кісточках танцює.
Реальні битви, нереальні втрати.
Ми мусим небо лиш самі тримати.
Така у нас сьогодні перспектива.
А бій триває. День за день і жнИва.
Потрібно жити. Прийдеться втрачати,
Щоб цей жорстокий світ перемагати.
Галина Потопляк.
А світ у зговорі. А світ у зраді.
А нам не дуже в цьому світі раді.
Бо ми затратні, буфер між світами.
І на сьогодні лише Бог із нами.
Всі меморандуми - коту під хвіст.
У них - м'ясниці, в нас давно вже піст.
Вони нам "зброю" не для перемоги,
А щоб протримались і не зійшли з дороги.
Щоб кров по краплі з тіла витікала.
Щоб не жила Вкраїна, й не вмирала.
Такий у них сьогодні інтерес.
Дарма, що в нас дванадцять років стрес.
Хто ми для них? Ну хто? Всього лиш мул.
Ну хто для них киянин чи гуцул.
У них своїх і не своїх на славу.
А ми їм треба лише під заставу.
Що переможе, що нас порятує.
Сусід на наших кісточках танцює.
Реальні битви, нереальні втрати.
Ми мусим небо лиш самі тримати.
Така у нас сьогодні перспектива.
А бій триває. День за день і жнИва.
Потрібно жити. Прийдеться втрачати,
Щоб цей жорстокий світ перемагати.
Галина Потопляк.
#поезія
А світ у зговорі. А світ у зраді.
А нам не дуже в цьому світі раді.
Бо ми затратні, буфер між світами.
І на сьогодні лише Бог із нами.
Всі меморандуми - коту під хвіст.
У них - м'ясниці, в нас давно вже піст.
Вони нам "зброю" не для перемоги,
А щоб протримались і не зійшли з дороги.
Щоб кров по краплі з тіла витікала.
Щоб не жила Вкраїна, й не вмирала.
Такий у них сьогодні інтерес.
Дарма, що в нас дванадцять років стрес.
Хто ми для них? Ну хто? Всього лиш мул.
Ну хто для них киянин чи гуцул.
У них своїх і не своїх на славу.
А ми їм треба лише під заставу.
Що переможе, що нас порятує.
Сусід на наших кісточках танцює.
Реальні битви, нереальні втрати.
Ми мусим небо лиш самі тримати.
Така у нас сьогодні перспектива.
А бій триває. День за день і жнИва.
Потрібно жити. Прийдеться втрачати,
Щоб цей жорстокий світ перемагати.
Галина Потопляк.
258переглядів