ТЕРЦИНА СПОКОЮ
Коли душа у темряві блукає
і світло дня повз тебе геть проходить,
надія, мов трава, ще проростає.
Природа мовчки істину знаходить,
листок тремтить, немов торкає серце,
а хвиля ніжно з берегом говорить.
У тиші є свої чутливі герци,
німу розмову чує кожен житель,
і навіть камінь, кинутий в озерце.
Не треба слів, тут дощ хороший вчитель,
коли проллє свій спокій на долоні,
то ти сховайся у свою обитель.
Коли ж навколо всі стають безсонні
і суєта кричить з усіх картинок —
дивись, як місяць сяє у безодні.
У хвилі, в гілці, в шелесті травинок —
усе в мовчанні дихає любов'ю,
це світ дає бажаний відпочинок.
Не треба відповідей — все з тобою.
Мирослав Манюк
30.06.2025
Коли душа у темряві блукає
і світло дня повз тебе геть проходить,
надія, мов трава, ще проростає.
Природа мовчки істину знаходить,
листок тремтить, немов торкає серце,
а хвиля ніжно з берегом говорить.
У тиші є свої чутливі герци,
німу розмову чує кожен житель,
і навіть камінь, кинутий в озерце.
Не треба слів, тут дощ хороший вчитель,
коли проллє свій спокій на долоні,
то ти сховайся у свою обитель.
Коли ж навколо всі стають безсонні
і суєта кричить з усіх картинок —
дивись, як місяць сяє у безодні.
У хвилі, в гілці, в шелесті травинок —
усе в мовчанні дихає любов'ю,
це світ дає бажаний відпочинок.
Не треба відповідей — все з тобою.
Мирослав Манюк
30.06.2025
ТЕРЦИНА СПОКОЮ
Коли душа у темряві блукає
і світло дня повз тебе геть проходить,
надія, мов трава, ще проростає.
Природа мовчки істину знаходить,
листок тремтить, немов торкає серце,
а хвиля ніжно з берегом говорить.
У тиші є свої чутливі герци,
німу розмову чує кожен житель,
і навіть камінь, кинутий в озерце.
Не треба слів, тут дощ хороший вчитель,
коли проллє свій спокій на долоні,
то ти сховайся у свою обитель.
Коли ж навколо всі стають безсонні
і суєта кричить з усіх картинок —
дивись, як місяць сяє у безодні.
У хвилі, в гілці, в шелесті травинок —
усе в мовчанні дихає любов'ю,
це світ дає бажаний відпочинок.
Не треба відповідей — все з тобою.
Мирослав Манюк
30.06.2025

98переглядів