ТЕРЦИНА СПОКОЮ

Коли душа у темряві блукає
і світло дня повз тебе геть проходить,
надія, мов трава, ще проростає.

Природа мовчки істину знаходить,
листок тремтить, немов торкає серце,
а хвиля ніжно з берегом говорить.

У тиші є свої чутливі герци,
німу розмову чує кожен житель,
і навіть камінь, кинутий в озерце.

Не треба слів, тут дощ хороший вчитель,
коли проллє свій спокій на долоні,
то ти сховайся у свою обитель.

Коли ж навколо всі стають безсонні
і суєта кричить з усіх картинок —
дивись, як місяць сяє у безодні.

У хвилі, в гілці, в шелесті травинок —
усе в мовчанні дихає любов'ю,
це світ дає бажаний відпочинок.

Не треба відповідей — все з тобою.

Мирослав Манюк
30.06.2025
ТЕРЦИНА СПОКОЮ Коли душа у темряві блукає і світло дня повз тебе геть проходить, надія, мов трава, ще проростає. Природа мовчки істину знаходить, листок тремтить, немов торкає серце, а хвиля ніжно з берегом говорить. У тиші є свої чутливі герци, німу розмову чує кожен житель, і навіть камінь, кинутий в озерце. Не треба слів, тут дощ хороший вчитель, коли проллє свій спокій на долоні, то ти сховайся у свою обитель. Коли ж навколо всі стають безсонні і суєта кричить з усіх картинок — дивись, як місяць сяє у безодні. У хвилі, в гілці, в шелесті травинок — усе в мовчанні дихає любов'ю, це світ дає бажаний відпочинок. Не треба відповідей — все з тобою. Мирослав Манюк 30.06.2025
Like
1
95переглядів