#поезія КУПАЛЬСЬКА КАЗКА -Гей, Червню-красеню, гайдá, ходи із нами.. Плести вінки й пускати по воді.. - та ні ж бо... я у гурті з мольфарями і мавками, що пишногруді та руді. Вони визбирують чар-зілля в горах.. Трилисник, золотуху і чистéць.. Складають все у міхах в темних зворах.. Згодом, мандрують в хащі навпростець. А з ними синьоокі місячні русалки, що на Купала поскидали всі хвости.. Чолопають в чагарниках Визбирують цурпалки, Палять багаття й зваблюють в ліси. Тут чаклуни сховалися у шáтрах.. Мішають материнку й деревій.. Варять мікстуру для закоханих на ватрах.. Їм помагає пристарілий Вій. Вони навчають, як творити дивні чари.. Читати заворожені книжкú.. Показують, як вицідити дощ із хмари.. І як пекти із рути-м'яти пиріжки. Я буду з мавками водити хороводи, плести вінки, Стрибати крізь вогонь, Шукатиму із відьмами пригоди і бігти з сивогривими вдогонь. Я зачарую літо в диво-казку... Щоднини ворожитиму красу.. Цвіт папороті назбираю в'язку.. Любов-кохання в світ цей понесу. Тож не марнуйте дівчатонька часу.. Оксана Лесик-Падучак