#поезія
Як ти живеш, пташино сизокрила,
в чужім краю стрічаючи світанки?
Чи свою пісню ти не розгубила?
Чи зберегла у серці вишиванки?
Оті, що мамині, що завше цвітом
на образäх, і хрестиком в сорочках.
Моя пташино, чи ти маєш літо?
І чи плетеш ромашками віночок?
Чи колоситься у полях там жито?
Чи пахнуть трави, так, як вдома - раєм?
Вертайся, пташко. Вже меди розлито.
І вабить червень чебрецевим чаєм.
Як ти живеш, маленька полонянко?
В залізних ґратках? Чи душа на волі?
В чужій землі, стрічаючи світанки.
Лети. Лети. Тих кліток вже доволі.
Вертайся, люба, до гнізда старого,
Туди, де м'ята, полини й калина.
Нема миліше в світі цім нічого,
як рідний дім, що зветься Україна.
Людмила Галінська
Як ти живеш, пташино сизокрила,
в чужім краю стрічаючи світанки?
Чи свою пісню ти не розгубила?
Чи зберегла у серці вишиванки?
Оті, що мамині, що завше цвітом
на образäх, і хрестиком в сорочках.
Моя пташино, чи ти маєш літо?
І чи плетеш ромашками віночок?
Чи колоситься у полях там жито?
Чи пахнуть трави, так, як вдома - раєм?
Вертайся, пташко. Вже меди розлито.
І вабить червень чебрецевим чаєм.
Як ти живеш, маленька полонянко?
В залізних ґратках? Чи душа на волі?
В чужій землі, стрічаючи світанки.
Лети. Лети. Тих кліток вже доволі.
Вертайся, люба, до гнізда старого,
Туди, де м'ята, полини й калина.
Нема миліше в світі цім нічого,
як рідний дім, що зветься Україна.
Людмила Галінська
#поезія
Як ти живеш, пташино сизокрила,
в чужім краю стрічаючи світанки?
Чи свою пісню ти не розгубила?
Чи зберегла у серці вишиванки?
Оті, що мамині, що завше цвітом
на образäх, і хрестиком в сорочках.
Моя пташино, чи ти маєш літо?
І чи плетеш ромашками віночок?
Чи колоситься у полях там жито?
Чи пахнуть трави, так, як вдома - раєм?
Вертайся, пташко. Вже меди розлито.
І вабить червень чебрецевим чаєм.
Як ти живеш, маленька полонянко?
В залізних ґратках? Чи душа на волі?
В чужій землі, стрічаючи світанки.
Лети. Лети. Тих кліток вже доволі.
Вертайся, люба, до гнізда старого,
Туди, де м'ята, полини й калина.
Нема миліше в світі цім нічого,
як рідний дім, що зветься Україна.
Людмила Галінська


171views