#поезія Врешті, а що тут такого? ТУпцяють дні на дахАх, Крик невідомого Бога, Гулом в твоїх молитвАх. Рими спіткнулись на комі, Лізе минуле в стрОфу, Очі цілує утОма, Поки затишшя - кайфУй. РИки привидь пережитих, Крики осміяних травм, Котиться схиблене літо, Страхом між скОшених трав. Місяць, слухач жовтобокий, Вже не дивує тобі, Я би купив собі спокій, Або ще раз полюбив… Легко - коли вже не страшно, В темряві більше добра, Спалюєш дні учорашні, Ті, що у скриньку зібрАв… Музика вимкнула зайве, Кроки не зрадять меті, Ти не кровИв іще навіть, На саморобнім хрестІ… Сам хоч до себе торкайся, Сам собі той, хто не спить, Крізь продірявлений панцир, Дихає те, що болить… Все видають без рецептів, Правда, лікує не це, Ходять без шкіри поети, З білим від жаху лицЕм… Зорі жбурляли камінням, Музи в панчохах самИх, Ти вже на іншому рівні, Дуже далеко від них… Василь Зима