#поезія Щаслива жінка, як ранкова кава, з гірчинкою та присмаком кориці. Лишає післясмак тонкùй, цікавий і п'єш її, мов воду із криниці... Сміється тихо. Грається в мовчанку. Буває, пише в зошиті есе. Пече коржі. Стрічає сонце зранку. І вірить, що погане все мине. Щаслива жінка, як погідна осінь, ховає біль колишній у туманах. Не заздрить. І не палить папіроси. І не шукає "долі" у романах. Вона уміє говорити з небом, сушити трави і плести шкарпети. Мастити пляцки полуничним кремом і берегти в душі чужі секрети. Щаслива жінка, наче птаха в травні. То не про вік, то тільки стан душі... І не важливо, скільки душ прадавніх колись ридало в неї на плечі... Вона уміє вірити й молитись, чекати так, як ще ніхто й ніколи... В очах у неї можна загубитись, відчувши в косах дух од матіоли... Щаслива жінка, наче стигле ябко. Солодка мрія. І чиясь омана. То не про вроду. І на тому крапка. Вона щаслива, бо чиясь кохана... Людмила Галінська