#поезія
ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА

Із семи криниць водиченька,
із семи полів пшениченька.
Випікала коровай.
Небо вабило зірницями
і шмагало блискавицями
молодого серця плай.

У семи світах шукала я,
на семи вітрах здолала я
до кохання довгий шлях.
Твого поля стану жницею,
твоїх мрій легких жар-птицею
чи зорею в небесах.

Де блукала ніч примарою
й випасала сни отарою --
сонця тенькає струна.
Відлітають дні хмаринками
і румовище* піщинками
зносить річки бистрина.

За основу -- неба хвилечки,
а пітканням -- срібні зірочки.
Доля ткала полотно.
Я довіку вишиватиму
візерунками багатими,
осяйними, як зерно.

#поезія ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА Із семи криниць водиченька, із семи полів пшениченька. Випікала коровай. Небо вабило зірницями і шмагало блискавицями молодого серця плай. У семи світах шукала я, на семи вітрах здолала я до кохання довгий шлях. Твого поля стану жницею, твоїх мрій легких жар-птицею чи зорею в небесах. Де блукала ніч примарою й випасала сни отарою -- сонця тенькає струна. Відлітають дні хмаринками і румовище* піщинками зносить річки бистрина. За основу -- неба хвилечки, а пітканням -- срібні зірочки. Доля ткала полотно. Я довіку вишиватиму візерунками багатими, осяйними, як зерно.
Like
1
303views