Петро Лепесій - #поезія Присіла Старість коло столу, Так...

2024-10-27 03:38:52 ·

#поезія

Присіла Старість коло столу,
Так захотілось відпочить...
Та враз згадала свою долю
І час, що швидко так летить...
Люстерко на столі стояло,
Враз очі Старість підвела,
Не раз у ньому милувалась,
Колись вродливою була...
Аж бачить постать там маленьку,
Що усміхається в отвіт,
Така знайома і рідненька
Та дівчинка з минулих літ...
В сорочці вишитій нитками
На довгий і щасливий вік,
В вінку з яскравими квітками,
Із свіжістю рожевих щік...
Впізнала Старість юне личко
І стало щемно на душі...
Вона ж була там невеличка,
А далі йшли щасливі дні...
Сорочку вишиту і Старість
Вже одягає стільки літ...
Та в коси сивина ввібралась
І на лиці зів'янув цвіт...
Хай зимно стало у буденні,
Але там інша є краса
І вже онуки в сьогоденні-
Її дзвінка в душі весна...

Зоя Жалткевич

#поезія Присіла Старість коло столу, Так захотілось відпочить... Та враз згадала свою долю І час, що швидко так летить... Люстерко на столі стояло, Враз очі Старість підвела, Не раз у ньому милувалась, Колись вродливою була... Аж бачить постать там маленьку, Що усміхається в отвіт, Така знайома і рідненька Та дівчинка з минулих літ... В сорочці вишитій нитками На довгий і щасливий вік, В вінку з яскравими квітками, Із свіжістю рожевих щік... Впізнала Старість юне личко І стало щемно на душі... Вона ж була там невеличка, А далі йшли щасливі дні... Сорочку вишиту і Старість Вже одягає стільки літ... Та в коси сивина ввібралась І на лиці зів'янув цвіт... Хай зимно стало у буденні, Але там інша є краса І вже онуки в сьогоденні- Її дзвінка в душі весна... Зоя Жалткевич

741переглядів

Приєднатися

Мова