Петро Лепесій

  • За що ми любимо жінок

    За гарний зовні силует,
    Чи тіла дивний, ніжний стан,
    Чи за спокусливий секрет
    Очей бездонних океан?

    Чи просто добра і відкрита,
    Дарує в мові насолоду?
    За те, що щира й працьовита,
    Чи за просту душевну вроду?

    Ми часом ладні до зірок,
    Заради них добратися.
    За що ж ми любимо жінок?
    Не важко розібратися.

    Закон є в чоловіка певний,
    Щоб жінку він назвав своєю,
    Ми любимо свій стан душевний,
    Який присутній поруч з нею.

    Не так краса і ніжна врода,
    Мужчин захоплює в жінках,
    Важливо, щоб була пригода,
    Азарт і пристрасть у думках.

    Важлива віра в його сили.
    Як чоловік оце відчує –
    Здолає гори й небосхили,
    Та жінку він не розчарує.

    Це не навчання, не урок,
    А так триває вже віки,
    Ми любимо лиш тих Жінок,
    З якими ми - Чоловіки.

    Автор: Роман Марковський

    ✍️ Розмістити свій вірш на каналі
    https://t.me/poeziya_ua
    За що ми любимо жінок За гарний зовні силует, Чи тіла дивний, ніжний стан, Чи за спокусливий секрет Очей бездонних океан? Чи просто добра і відкрита, Дарує в мові насолоду? За те, що щира й працьовита, Чи за просту душевну вроду? Ми часом ладні до зірок, Заради них добратися. За що ж ми любимо жінок? Не важко розібратися. Закон є в чоловіка певний, Щоб жінку він назвав своєю, Ми любимо свій стан душевний, Який присутній поруч з нею. Не так краса і ніжна врода, Мужчин захоплює в жінках, Важливо, щоб була пригода, Азарт і пристрасть у думках. Важлива віра в його сили. Як чоловік оце відчує – Здолає гори й небосхили, Та жінку він не розчарує. Це не навчання, не урок, А так триває вже віки, Ми любимо лиш тих Жінок, З якими ми - Чоловіки. Автор: Роман Марковський ✍️ Розмістити свій вірш на каналі https://t.me/poeziya_ua
    T.ME
    Поезія України 🇺🇦
    Розмістити свій вірш на каналі або з питань реклами 👉 @R_Markovskiy
    346переглядів
  • Хтось завжди буде молодшим.
    Хтось буде розумнішим.
    А хтось буде і солодшим.
    Хтось буде цікавішим.

    Буде хтось завжди мудрішим.
    Не рівняй з собою!
    Ти одна на Всесвіт весь!
    Ти—найцінніша!
    Бо ніколи…і ніхто…не буде тобою!

    N.M.

    ✍️
    Хтось завжди буде молодшим. Хтось буде розумнішим. А хтось буде і солодшим. Хтось буде цікавішим. Буде хтось завжди мудрішим. Не рівняй з собою! Ти одна на Всесвіт весь! Ти—найцінніша! Бо ніколи…і ніхто…не буде тобою! N.M. ✍️
    Like
    1
    246переглядів
  • Живи, земле рідна моя,
    Тримайся, моя Україно!
    Не згасла ще твоя зоря.
    В тобі наша сила і віра.

    Ти будеш іти повз руїн
    Та будеш крізь сльози сміятись.
    Ти встанеш з розбитих колін,
    Щоб знову свій дім будувати.

    ...А зараз тобі так болить...
    Не в силі так міцно триматись ...
    Й душа через терни кричить,
    Щоб в путах навік не зламатись.

    Колосяться в полі жита,
    В них маки і цвіт волошковий
    Для тебе цвітуть неспроста -
    Про пам'ять полеглих Героїв.

    Мар'яна Котула.

    ✍️
    Живи, земле рідна моя, Тримайся, моя Україно! Не згасла ще твоя зоря. В тобі наша сила і віра. Ти будеш іти повз руїн Та будеш крізь сльози сміятись. Ти встанеш з розбитих колін, Щоб знову свій дім будувати. ...А зараз тобі так болить... Не в силі так міцно триматись ... Й душа через терни кричить, Щоб в путах навік не зламатись. Колосяться в полі жита, В них маки і цвіт волошковий Для тебе цвітуть неспроста - Про пам'ять полеглих Героїв. Мар'яна Котула. ✍️
    Like
    3
    486переглядів
  • Не стукайте в двері, які зачинили.
    Вам там не буде любові, тепла.
    Для вас там немає, чого так хотіли,
    Там атмосфера байдужості, зла.

    Не стукайте, не добивайтесь,
    Розвернулись і далі ідіть.
    Себе цінувати навчайтесь,
    Від себе ви злість відженіть.

    Лише справжнім любов віддавайте,
    Тим, хто вас любить і розуміє.
    У багнюку себе не кидайте,
    Не втрачайте ніколи надію.

    Вікторія.

    ✍️


    Не стукайте в двері, які зачинили. Вам там не буде любові, тепла. Для вас там немає, чого так хотіли, Там атмосфера байдужості, зла. Не стукайте, не добивайтесь, Розвернулись і далі ідіть. Себе цінувати навчайтесь, Від себе ви злість відженіть. Лише справжнім любов віддавайте, Тим, хто вас любить і розуміє. У багнюку себе не кидайте, Не втрачайте ніколи надію. Вікторія. ✍️
    T.ME
    Поезія України 🇺🇦
    Розмістити свій вірш на каналі або з питань реклами 👉 @R_Markovskiy
    Like
    Love
    7
    794переглядів 1 Поширень
  • Пів світу плаче, пів світу скаче...
    Таке життя.
    Хтось в камуфляжі, а хтось в Версаче,
    Не відкриття.

    Хтось помирає, хтось заробляє,
    На цій війні.
    Отут вже кожен сам обирає,
    Що у ціні.

    Для когось воля – щаслива доля,
    Для когось страх.
    Хтось в повен зріст посеред поля,
    Хтось по ярах...

    Хтось мовчки робить не горлопанить,
    Хтось лиш кричить.
    Один лікує, а інший ранить,
    Коли мовчить.

    Хтось розуміє, хтось не уміє
    Пізнати суть.
    Хтось геть заслабне, а хтось зміцніє,
    Пройшовши путь.

    Комусь для щастя достатньо промінь,
    Комусь весь світ.
    Когось потопить весняна повінь,
    Хтось зробить пліт.

    Для когось в радість зустріти старість,
    Дожити день.
    Хтось вірить в долю, а хтось в реальність,
    Одну лишень.

    І всі звемося людьми неначе,
    Не відкриття.
    Пів світу плаче, пів світу скаче,
    Таке життя.

    ©️ Галина Момот
    Пів світу плаче, пів світу скаче... Таке життя. Хтось в камуфляжі, а хтось в Версаче, Не відкриття. Хтось помирає, хтось заробляє, На цій війні. Отут вже кожен сам обирає, Що у ціні. Для когось воля – щаслива доля, Для когось страх. Хтось в повен зріст посеред поля, Хтось по ярах... Хтось мовчки робить не горлопанить, Хтось лиш кричить. Один лікує, а інший ранить, Коли мовчить. Хтось розуміє, хтось не уміє Пізнати суть. Хтось геть заслабне, а хтось зміцніє, Пройшовши путь. Комусь для щастя достатньо промінь, Комусь весь світ. Когось потопить весняна повінь, Хтось зробить пліт. Для когось в радість зустріти старість, Дожити день. Хтось вірить в долю, а хтось в реальність, Одну лишень. І всі звемося людьми неначе, Не відкриття. Пів світу плаче, пів світу скаче, Таке життя. ©️ Галина Момот
    Like
    Love
    5
    695переглядів
  • Василь Стус
    Не любити тебе — не можна.
    Володіти тобою — жаль.
    І хвилина діяння кожна
    Випромінює нам печаль.
    Бути разом… в однім цілунку.
    Злить уста і серця свої.
    Тільки в хвилі нема порятунку…
    Плачуть вночі лишень солов’ї…
    Ти в хвилину чуттєвої бурі
    Не віддайся мені, дивись,
    Бачиш вечора крила похмурі?
    То над нами вони зійшлись.
    Хай нам кажуть: любити можна
    Тільки раз. Того разу й жаль,
    І щаслива хвилина кожна
    Випромінює нам печаль.
    Не ховайся в зволоженім зорі,
    Бо розгойдані береги
    Поглинаючих фантасмагорій
    Будуть завжди нам дорогі.
    Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
    Не перейдену нами грань,
    Щоб не відати днів похмурих,
    Щоб не знати про гнів прощань.
    Не любити тебе — не можна,
    та й любитись з тобою — жаль,
    бо хвилина кохання кожна
    випромінює нам печаль.
    Василь Стус Не любити тебе — не можна. Володіти тобою — жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в однім цілунку. Злить уста і серця свої. Тільки в хвилі нема порятунку… Плачуть вночі лишень солов’ї… Ти в хвилину чуттєвої бурі Не віддайся мені, дивись, Бачиш вечора крила похмурі? То над нами вони зійшлись. Хай нам кажуть: любити можна Тільки раз. Того разу й жаль, І щаслива хвилина кожна Випромінює нам печаль. Не ховайся в зволоженім зорі, Бо розгойдані береги Поглинаючих фантасмагорій Будуть завжди нам дорогі. Ні! Знайти і в чуттєвих бурях Не перейдену нами грань, Щоб не відати днів похмурих, Щоб не знати про гнів прощань. Не любити тебе — не можна, та й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль.
    Love
    3
    687переглядів
  • Дзвенять німою тугою ліси,
    Коли їх ніч тремтлива обнімає
    І від очей у ревності ховає
    Принади їх первісної краси.

    Бринять живою радістю ліси,
    Як ранок спалахне на небокраї,
    Як сонце огняне завісу піднімає
    Із їх первісної і чистої краси.

    Мені здається,— може, я не знаю,
    Було і буде так у всі часи:
    Любов, як сонце, світу відкриває
    Безмежну велич людської краси.

    І тому світ завжди благословляє
    І сонце, що встає, і серце, що кохає.

    (Василь Симоненко)
    Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається,— може, я не знаю, Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає. (Василь Симоненко)
    711переглядів
  • #поезія
    Чому душа болить так сильно ?
    Мабуть, втомилася вона...
    Так хоче спокою і ласки,
    Так хоче вже вона тепла...

    Вже хоче спокою і миру,
    Щоб все минуло, як той сон...
    Вже хоче, щоб усі ми разом,
    Усі зібрались за столом...

    Яке було тоді, то щастя,
    Про те не думали тоді,
    А зараз згадуєш...
    І сльози, течуть тихенько по щоці...

    Втомилася уже боротись,
    Але ж нічого не змінить,
    Пройде усе колись,
    І будем...
    Ми знову разом як колись...

    Побачим друзів, рідних серцю.
    Сім'я збереться за столом,
    І про оце усе згадаєм,
    Не мов страшний , то був лиш сон…

    Душа моя втомилась й плаче,
    Та вірю скоро все мине,
    Якщо уже було погано,
    ...То далі добре буде все!

    ©️Наталія Кульбака
    #поезія Чому душа болить так сильно ? Мабуть, втомилася вона... Так хоче спокою і ласки, Так хоче вже вона тепла... Вже хоче спокою і миру, Щоб все минуло, як той сон... Вже хоче, щоб усі ми разом, Усі зібрались за столом... Яке було тоді, то щастя, Про те не думали тоді, А зараз згадуєш... І сльози, течуть тихенько по щоці... Втомилася уже боротись, Але ж нічого не змінить, Пройде усе колись, І будем... Ми знову разом як колись... Побачим друзів, рідних серцю. Сім'я збереться за столом, І про оце усе згадаєм, Не мов страшний , то був лиш сон… Душа моя втомилась й плаче, Та вірю скоро все мине, Якщо уже було погано, ...То далі добре буде все! ©️Наталія Кульбака
    Like
    Love
    2
    812переглядів
  • #поезія

    Цілуйте руки тих, хто Вас зростив,
    Цілуйте, в кого є така можливість.
    Тим,хто під серцем Вас своїм носив,
    Поки не пізно, бо це так важливо.

    Дозвольте обіймати тим рукам,
    Від їх обіймів сила прибуває.
    Із їх теплом зникає в серці страх,
    Спішіть до тих, хто Вас весь час чекає.

    Телефонуйте тим, хто любить Вас,
    Не забувайте їм "Люблю" казати.
    Бо все проходить і минає час,
    Цілуйте ніжно ту, що зветься МАТИ!!!!

    ✍️ВІТА ІГНАТКО.

    #поезія Цілуйте руки тих, хто Вас зростив, Цілуйте, в кого є така можливість. Тим,хто під серцем Вас своїм носив, Поки не пізно, бо це так важливо. Дозвольте обіймати тим рукам, Від їх обіймів сила прибуває. Із їх теплом зникає в серці страх, Спішіть до тих, хто Вас весь час чекає. Телефонуйте тим, хто любить Вас, Не забувайте їм "Люблю" казати. Бо все проходить і минає час, Цілуйте ніжно ту, що зветься МАТИ!!!! ✍️ВІТА ІГНАТКО.
    Love
    Like
    3
    868переглядів
  • #поезія

    Не кривди жодну на землі людину...
    І без різниці - молода ,стара.
    Адже вона також чиясь дитина
    Чиясь бабуся ,мати і сестра.
    Адже вони також творіння Бога,
    У ній живе,як і в тобі душа,
    Хоч будь вона багата чи убога,
    Тобі знайома ,близька чи чужа.
    У неї теж свої переживання,
    Свої думки,проблеми й почуття.
    Свої перестороги й поривання,свої надії і своє життя.
    Вона також у чомусь особлива,
    Сприймай її ,як рідну ,і прости.
    Роби усе ,що робиш справедливо,
    Щоби колись за це відповісти.
    Яка б на долю не прийшла година,
    Яка б досада не збивала з ніг-
    Не скривди жодну на землі людину,
    Бо людська кривда ,то страшенний гріх...

    О.Сапріянчук- Маротчак
    #поезія Не кривди жодну на землі людину... І без різниці - молода ,стара. Адже вона також чиясь дитина Чиясь бабуся ,мати і сестра. Адже вони також творіння Бога, У ній живе,як і в тобі душа, Хоч будь вона багата чи убога, Тобі знайома ,близька чи чужа. У неї теж свої переживання, Свої думки,проблеми й почуття. Свої перестороги й поривання,свої надії і своє життя. Вона також у чомусь особлива, Сприймай її ,як рідну ,і прости. Роби усе ,що робиш справедливо, Щоби колись за це відповісти. Яка б на долю не прийшла година, Яка б досада не збивала з ніг- Не скривди жодну на землі людину, Бо людська кривда ,то страшенний гріх... О.Сапріянчук- Маротчак
    Love
    3
    874переглядів
Більше дописів