#поезія
Заший, мені, мамо під нитку, що стелиться на полотно,
Барвінку, терпкої м’яти і лісового рясту.
Я вберу вишиванку під камуфляжне сукно,
Аби мені не давала в землю холодну впасти.

Заший мені, мамо, під нитку серце своє сумне,
Серце твоє велике, вимучене війною,
Що в бою затяжному оборонить мене,
У найчорнішім пеклі битиметься зі мною.

Заший мені, мамо, під нитку теплу твою любов,
Ночі твої безсонні, очі твої безслізні.
Як би я не втомився, скільки б верст не пройшов,
Буде мене тримати, як присяга Вітчизні.

Заший мені, мамо, під нитку і глибше іще заший
Свою материнську ніжність, заший мені попід шкіру.
І я повернуся до тебе, утомлений і живий,
Тримаючись, як за нитку, за материнську віру.

Мар'яна Савка
#поезія Заший, мені, мамо під нитку, що стелиться на полотно, Барвінку, терпкої м’яти і лісового рясту. Я вберу вишиванку під камуфляжне сукно, Аби мені не давала в землю холодну впасти. Заший мені, мамо, під нитку серце своє сумне, Серце твоє велике, вимучене війною, Що в бою затяжному оборонить мене, У найчорнішім пеклі битиметься зі мною. Заший мені, мамо, під нитку теплу твою любов, Ночі твої безсонні, очі твої безслізні. Як би я не втомився, скільки б верст не пройшов, Буде мене тримати, як присяга Вітчизні. Заший мені, мамо, під нитку і глибше іще заший Свою материнську ніжність, заший мені попід шкіру. І я повернуся до тебе, утомлений і живий, Тримаючись, як за нитку, за материнську віру. Мар'яна Савка
Love
1
108views