Українська
English
#поезія
імені нашого алітерації
стануть важкими нічними кошмарами,
слухай мене, доки світ не зламається,
слухай мене, доки світ ми не спалимо,
сутінки ікла встромляють і валяться,
сонця бояться,
тікають? – нíкуди,
пальці стискаю твої між палцями
і вигризаю нам ранок іклами,
і забуваю тебе на обрії,
ти посиди там годинку, видихни,
в світі лиш ми ось такі закохані
світу приймаємо кожні виклики,
винайшли слово, знайшли по дотику,
букви розклали в потрібні терміни,
то наближались одне до одного,
то засинали далеко в темряві,
втому втопили, дерева луснули,
снігу окраєць до тебе хилиться,
я намагаюсь кривити усмішку
і паралельно усе це вивезти,
я завмираю, рахую пошепки
дорахував вже до сотні, вимовив,
і починаю ранкові пошуки,
і віднаходжу тебе за іменем.
Дьомін
імені нашого алітерації
стануть важкими нічними кошмарами,
слухай мене, доки світ не зламається,
слухай мене, доки світ ми не спалимо,
сутінки ікла встромляють і валяться,
сонця бояться,
тікають? – нíкуди,
пальці стискаю твої між палцями
і вигризаю нам ранок іклами,
і забуваю тебе на обрії,
ти посиди там годинку, видихни,
в світі лиш ми ось такі закохані
світу приймаємо кожні виклики,
винайшли слово, знайшли по дотику,
букви розклали в потрібні терміни,
то наближались одне до одного,
то засинали далеко в темряві,
втому втопили, дерева луснули,
снігу окраєць до тебе хилиться,
я намагаюсь кривити усмішку
і паралельно усе це вивезти,
я завмираю, рахую пошепки
дорахував вже до сотні, вимовив,
і починаю ранкові пошуки,
і віднаходжу тебе за іменем.
Дьомін
#поезія
імені нашого алітерації
стануть важкими нічними кошмарами,
слухай мене, доки світ не зламається,
слухай мене, доки світ ми не спалимо,
сутінки ікла встромляють і валяться,
сонця бояться,
тікають? – нíкуди,
пальці стискаю твої між палцями
і вигризаю нам ранок іклами,
і забуваю тебе на обрії,
ти посиди там годинку, видихни,
в світі лиш ми ось такі закохані
світу приймаємо кожні виклики,
винайшли слово, знайшли по дотику,
букви розклали в потрібні терміни,
то наближались одне до одного,
то засинали далеко в темряві,
втому втопили, дерева луснули,
снігу окраєць до тебе хилиться,
я намагаюсь кривити усмішку
і паралельно усе це вивезти,
я завмираю, рахую пошепки
дорахував вже до сотні, вимовив,
і починаю ранкові пошуки,
і віднаходжу тебе за іменем.
Дьомін
119views