#поезія З ромашковою красою вмить зіллюсь а ромашки в полі — білосніжно-білі жовтенькі сердечка їх — серцю милі де б не зросли: в садочку чи в лузі все загадково прикрашають в окрузі літечко пелюстками ромашок чарує приємну красу цими квітами дарує встеляє їх вздовж стежинок, у дворі в парках і долах, біля рік, на горі вони не минають лісів і дібров попід сонцем на полянах мають схов в пшеницях і житах дружно ростуть в невідоме прокладають білу путь простягають сонцю пишні пелюстки зачаровують зеленаві стебла, листки квіти — раді, що вмиваються дощами не бояться гроз, дружать з вітрами невибагливо зростають просто неба торкатись до небес — їхня потреба сплетені з різнотрав'ям у полі кланяються низько, але прагнуть волі обіймають Всесвіт, маки та волошки червоні сонечка на них — ніби горошки пригощають тумани, що вранці сідають квіточки в душах щедрість мають голублять вродою, диким чар-зіллям ваблять метеликів, бджіл довкіллям вранішні роси ромашки чарують неймовірну вроду квітам дарують закоханим щасливу долю ворожать кохання з радістю на мрії множать вийду в поле, рідній землі вклонюсь з ромашковою красою вмить зіллюсь