Українська
English
#поезія
Літо в зеніті
Падає липовий цвіт на повернхю води
Липень востаннє стрибає у воду - і вирине молодим
серпнем; листя тонке, просвічені сонцем прожилки
Ми дожили аж до серпня - бачиш, як нам пощастило
Ти ж пам‘ятаєш про всіх, кому пощастило менше?
Ти ж тепер замість них маєш берегти межі
Ти ж тепер замість них маєш сміятись любити дивитись у небо
Кожна новина - гострою скалкою в нерви
Місяць в повні червоний від крові і жару
Навіть він у жалобі, але ті, хто стріляють, безжальні
Де твоя легкість, де все, що тебе тримало?
Носиш війну із собою усюди як носять помаду
Ти забагато говориш про смерть, ти це знаєш?
Ось тобі пісня в машині і вікна відкриті навстіж
Ось тобі теплий пісок і мокре коротке волосся
Ось тобі все, щоб тільки забути вдалося
Щоб тільки забути місто, в яке прилетіли ракети
Щоб не пам‘ятати, хто ти
Щоб не пам‘ятати, де ти
Олександра Хопта
Літо в зеніті
Падає липовий цвіт на повернхю води
Липень востаннє стрибає у воду - і вирине молодим
серпнем; листя тонке, просвічені сонцем прожилки
Ми дожили аж до серпня - бачиш, як нам пощастило
Ти ж пам‘ятаєш про всіх, кому пощастило менше?
Ти ж тепер замість них маєш берегти межі
Ти ж тепер замість них маєш сміятись любити дивитись у небо
Кожна новина - гострою скалкою в нерви
Місяць в повні червоний від крові і жару
Навіть він у жалобі, але ті, хто стріляють, безжальні
Де твоя легкість, де все, що тебе тримало?
Носиш війну із собою усюди як носять помаду
Ти забагато говориш про смерть, ти це знаєш?
Ось тобі пісня в машині і вікна відкриті навстіж
Ось тобі теплий пісок і мокре коротке волосся
Ось тобі все, щоб тільки забути вдалося
Щоб тільки забути місто, в яке прилетіли ракети
Щоб не пам‘ятати, хто ти
Щоб не пам‘ятати, де ти
Олександра Хопта
#поезія
Літо в зеніті
Падає липовий цвіт на повернхю води
Липень востаннє стрибає у воду - і вирине молодим
серпнем; листя тонке, просвічені сонцем прожилки
Ми дожили аж до серпня - бачиш, як нам пощастило
Ти ж пам‘ятаєш про всіх, кому пощастило менше?
Ти ж тепер замість них маєш берегти межі
Ти ж тепер замість них маєш сміятись любити дивитись у небо
Кожна новина - гострою скалкою в нерви
Місяць в повні червоний від крові і жару
Навіть він у жалобі, але ті, хто стріляють, безжальні
Де твоя легкість, де все, що тебе тримало?
Носиш війну із собою усюди як носять помаду
Ти забагато говориш про смерть, ти це знаєш?
Ось тобі пісня в машині і вікна відкриті навстіж
Ось тобі теплий пісок і мокре коротке волосся
Ось тобі все, щоб тільки забути вдалося
Щоб тільки забути місто, в яке прилетіли ракети
Щоб не пам‘ятати, хто ти
Щоб не пам‘ятати, де ти
Олександра Хопта
130переглядів