#поезія З минулих червнів... Зиркає літо. Очиці зелені. В травах колише стомлені дні. Босі і вільні пливуть наречені -- диво-хмаринки на синьому тлі. Пахне шипшина. Манять нектаром пишні каптурики білих півоній. Он, зайнялися рум'янцем, як жаром, перші черешні... Шпаки у полоні, скубають радо, як намистини. Літо блаженно кидає дари. Луки вдяглися в зелені хустини в білих ромашках. Крекчуть жабú. Зиркає літо. Мале і солодке. Ще без вінків і без маків в полях. Босе. Зелене. Плаття коротке... Топче шляхи і стежини в житàх. Людмила Галінська Стелиться рум'янок білою мережкою, На старій черешні примостився шпак... Бродить літо-літечко, аж по серцю, стежкою, Має літо-літечко свій таємний знак. Все таке заквітчане, ніжне і духмяне... В полі конюшина вабить всіх джмелів. Очі волошкòві... Маки полум'яні. І посеред всього - громовиці спів. Скільки днів попереду, теплих і ласкавих. Ягідних світанків, млосних вечорів... Тріпотить жаринкою літечко лукаве, Тулиться до серця, як пташиний спів... Людмила Галінська