#поезія Шукати, через силу, позитиву. Триматися за осінь жовту, сиву. Торкатися незримою рукою Туману, що полинув над рікою. Боятися, лякатися, тремтіти? Потрібно вірити, надіятись, любити. І навіть в горі, навіть в цій війні Музику світла грати на струні. На струнах серця. А життя підкаже Хто переможе, хто навіки ляже. Хто перейде цей вічний Рубікон. Кому всміхнуться ангели з ікон. Потрібно жити, відчай відпустити. Цей день, цей сон, цю голубінь любити. А біль, а плач, а нервів паралІч Занурити в глибоку, темну ніч І там лишити. Ранок хай осяє І душу твою рвану залатає. І тіло в ранах гірких залікує, І твої сльози ніжно поцілує. А ти тримайсь за кущик навіть низький. А ти ступай на моріжечок слизький І стій, не падай. Клаптики землі У тебе під ногами й на "нулі". Поради, настанови - це слова. А там, де бій, де ґвалт, горить трава. Горить душа на полум'ї війни. Ідуть в вогонь чиїсь сини. Г.Потопляк.