Українська
English
#поезія
Рої летять.
Уже рої летять.
Така пора, що ніч, як горошина.
По пояс в диких травах сіножать
І на трояндах ситцева хустина.
Рої летять.
Куди ви? Хто куди.
І ліплять ластівки кубельця з глини.
І вже в городі повно лободи.
І квітне бузина біля калини.
Рої летять
І літо молоде
Виспівує на всі чотири боки.
І тінь минулого у засвіти бреде
І чавить по дорозі з гички соки.
Така пора
Очей не відвести.
Немає часу виспатись, поїсти.
І починає липа вже цвісти
І хочеться у затінку присісти.
А потім впасти
В трави горілиць
І так лежати аж до яблук спілих.
Аж до отав і запашних копиць,
Аж до снігів і до морозів білих.
А рій летить,
Летить у світ медів.
А літо йде доріжкою курною.
І так багато, де не глянь, слідів -
Це я іду і кізонька зі мною.
Галина Потопляк.
Рої летять.
Уже рої летять.
Така пора, що ніч, як горошина.
По пояс в диких травах сіножать
І на трояндах ситцева хустина.
Рої летять.
Куди ви? Хто куди.
І ліплять ластівки кубельця з глини.
І вже в городі повно лободи.
І квітне бузина біля калини.
Рої летять
І літо молоде
Виспівує на всі чотири боки.
І тінь минулого у засвіти бреде
І чавить по дорозі з гички соки.
Така пора
Очей не відвести.
Немає часу виспатись, поїсти.
І починає липа вже цвісти
І хочеться у затінку присісти.
А потім впасти
В трави горілиць
І так лежати аж до яблук спілих.
Аж до отав і запашних копиць,
Аж до снігів і до морозів білих.
А рій летить,
Летить у світ медів.
А літо йде доріжкою курною.
І так багато, де не глянь, слідів -
Це я іду і кізонька зі мною.
Галина Потопляк.
#поезія
Рої летять.
Уже рої летять.
Така пора, що ніч, як горошина.
По пояс в диких травах сіножать
І на трояндах ситцева хустина.
Рої летять.
Куди ви? Хто куди.
І ліплять ластівки кубельця з глини.
І вже в городі повно лободи.
І квітне бузина біля калини.
Рої летять
І літо молоде
Виспівує на всі чотири боки.
І тінь минулого у засвіти бреде
І чавить по дорозі з гички соки.
Така пора
Очей не відвести.
Немає часу виспатись, поїсти.
І починає липа вже цвісти
І хочеться у затінку присісти.
А потім впасти
В трави горілиць
І так лежати аж до яблук спілих.
Аж до отав і запашних копиць,
Аж до снігів і до морозів білих.
А рій летить,
Летить у світ медів.
А літо йде доріжкою курною.
І так багато, де не глянь, слідів -
Це я іду і кізонька зі мною.
Галина Потопляк.
225views