Українська
English
#поезія
Буря в пустелі
Голосно, лагідно, пошепки
В дюни мінливі занурені.
Марно влаштовані пошуки
З вітром навшпиньки та бурями.
Зникли зі світу буденного,
Стали піщаними грудами.
Вишиті стежки катренами,
Вкриті рядками безлюдними.
Подихом, поглядом, подумки,
Звуком таємним дельфінячим,
Кольором кожної родимки
Зв’язані міцно віднині ми.
Соком зелених оазисів,
Вже наближається марево.
Стислими повними фразами
Велич Сахари розбавимо.
Комами, знаками, числами
Спокій одвічний порушимо,
Сонце жонглює замріяно
Стертими з простору душами.
Лине піском у годиннику
Час. У пророцтвах між пальцями
Спогади, в дюнах розчинені.
Нащо туди повертатися?
Пахне обіймами теплими,
З глуздом борюся в дуелі я.
Спалахом, імпульсом, нервами
Дотик лунає пустелею.
Оксана Мовчан
Буря в пустелі
Голосно, лагідно, пошепки
В дюни мінливі занурені.
Марно влаштовані пошуки
З вітром навшпиньки та бурями.
Зникли зі світу буденного,
Стали піщаними грудами.
Вишиті стежки катренами,
Вкриті рядками безлюдними.
Подихом, поглядом, подумки,
Звуком таємним дельфінячим,
Кольором кожної родимки
Зв’язані міцно віднині ми.
Соком зелених оазисів,
Вже наближається марево.
Стислими повними фразами
Велич Сахари розбавимо.
Комами, знаками, числами
Спокій одвічний порушимо,
Сонце жонглює замріяно
Стертими з простору душами.
Лине піском у годиннику
Час. У пророцтвах між пальцями
Спогади, в дюнах розчинені.
Нащо туди повертатися?
Пахне обіймами теплими,
З глуздом борюся в дуелі я.
Спалахом, імпульсом, нервами
Дотик лунає пустелею.
Оксана Мовчан
#поезія
Буря в пустелі
Голосно, лагідно, пошепки
В дюни мінливі занурені.
Марно влаштовані пошуки
З вітром навшпиньки та бурями.
Зникли зі світу буденного,
Стали піщаними грудами.
Вишиті стежки катренами,
Вкриті рядками безлюдними.
Подихом, поглядом, подумки,
Звуком таємним дельфінячим,
Кольором кожної родимки
Зв’язані міцно віднині ми.
Соком зелених оазисів,
Вже наближається марево.
Стислими повними фразами
Велич Сахари розбавимо.
Комами, знаками, числами
Спокій одвічний порушимо,
Сонце жонглює замріяно
Стертими з простору душами.
Лине піском у годиннику
Час. У пророцтвах між пальцями
Спогади, в дюнах розчинені.
Нащо туди повертатися?
Пахне обіймами теплими,
З глуздом борюся в дуелі я.
Спалахом, імпульсом, нервами
Дотик лунає пустелею.
Оксана Мовчан
240переглядів