Українська
English
#поезія
Іду уламками життя,
Рятую, що іще можливо.
Я не чекаю співчуття,
Несу усе своє красиво.
Що не вдалося зберегти,
Лишаю,хоч буває гірко.
Бо з павутиння не сплести,
Щось путнього, хіба ганчірку.
За те, що можна зберегти,
Борюся, скільки сили маю.
Бездумно не палю мости,
Поки щось в серці відчуваю.
Мені про гордість каже хтось,
А я все думаю про мудрість.
Бо як не знаєш ти чогось,
Давать поради-- то є дурість.
І зруйнувати легше так,
Аніж побудувати нОве.
То щоб кінцевий ставить знак,
Почуй чиєсь останнє слово...
ВІТА ІГНАТКО
Іду уламками життя,
Рятую, що іще можливо.
Я не чекаю співчуття,
Несу усе своє красиво.
Що не вдалося зберегти,
Лишаю,хоч буває гірко.
Бо з павутиння не сплести,
Щось путнього, хіба ганчірку.
За те, що можна зберегти,
Борюся, скільки сили маю.
Бездумно не палю мости,
Поки щось в серці відчуваю.
Мені про гордість каже хтось,
А я все думаю про мудрість.
Бо як не знаєш ти чогось,
Давать поради-- то є дурість.
І зруйнувати легше так,
Аніж побудувати нОве.
То щоб кінцевий ставить знак,
Почуй чиєсь останнє слово...
ВІТА ІГНАТКО
#поезія
Іду уламками життя,
Рятую, що іще можливо.
Я не чекаю співчуття,
Несу усе своє красиво.
Що не вдалося зберегти,
Лишаю,хоч буває гірко.
Бо з павутиння не сплести,
Щось путнього, хіба ганчірку.
За те, що можна зберегти,
Борюся, скільки сили маю.
Бездумно не палю мости,
Поки щось в серці відчуваю.
Мені про гордість каже хтось,
А я все думаю про мудрість.
Бо як не знаєш ти чогось,
Давать поради-- то є дурість.
І зруйнувати легше так,
Аніж побудувати нОве.
То щоб кінцевий ставить знак,
Почуй чиєсь останнє слово...
ВІТА ІГНАТКО
297переглядів