Українська
English
#поезія
Тридцять три хвилини – наше сховище,
Гавань, у якій спинився час.
Сховище надійне і безпомічне,
Сповнене коштовностей та облизнів.
Біла пудра, чорносяйна мазь.
Ти її втирай в кістки та роздуми,
Душу і повіки нею три,
Шкіру зігрівай, якщо їй холодно.
Оберегом місяць або повнею,
В трясовині йдеш чи до гори.
Тридцять три хвилини – винахідниці –
Ступлять на загублені сліди,
Винайдуть дороги, щоб зустрітися,
З невидимок зникнуть, стануть видними.
Наберуться пишності в ході.
Йдуть у плин, за стрілкою, в півоберта,
А якщо зірвуться – навпростець,
Щосекундним враженням підкорені.
Огортає шиї спільним коренем
Часопряд, що нитку ту пряде.
Де-не-де зриваються погрішності,
Гріх злітає, святість – знову в лід.
Без кінця й початку серед вічності,
У словах зі стиглою чорницею –
Тридцять три – щодо розмови звіт.
Оксана Мовчан
Вірш до Ліги поетів «Часосховище».
Тридцять три хвилини – наше сховище,
Гавань, у якій спинився час.
Сховище надійне і безпомічне,
Сповнене коштовностей та облизнів.
Біла пудра, чорносяйна мазь.
Ти її втирай в кістки та роздуми,
Душу і повіки нею три,
Шкіру зігрівай, якщо їй холодно.
Оберегом місяць або повнею,
В трясовині йдеш чи до гори.
Тридцять три хвилини – винахідниці –
Ступлять на загублені сліди,
Винайдуть дороги, щоб зустрітися,
З невидимок зникнуть, стануть видними.
Наберуться пишності в ході.
Йдуть у плин, за стрілкою, в півоберта,
А якщо зірвуться – навпростець,
Щосекундним враженням підкорені.
Огортає шиї спільним коренем
Часопряд, що нитку ту пряде.
Де-не-де зриваються погрішності,
Гріх злітає, святість – знову в лід.
Без кінця й початку серед вічності,
У словах зі стиглою чорницею –
Тридцять три – щодо розмови звіт.
Оксана Мовчан
Вірш до Ліги поетів «Часосховище».
#поезія
Тридцять три хвилини – наше сховище,
Гавань, у якій спинився час.
Сховище надійне і безпомічне,
Сповнене коштовностей та облизнів.
Біла пудра, чорносяйна мазь.
Ти її втирай в кістки та роздуми,
Душу і повіки нею три,
Шкіру зігрівай, якщо їй холодно.
Оберегом місяць або повнею,
В трясовині йдеш чи до гори.
Тридцять три хвилини – винахідниці –
Ступлять на загублені сліди,
Винайдуть дороги, щоб зустрітися,
З невидимок зникнуть, стануть видними.
Наберуться пишності в ході.
Йдуть у плин, за стрілкою, в півоберта,
А якщо зірвуться – навпростець,
Щосекундним враженням підкорені.
Огортає шиї спільним коренем
Часопряд, що нитку ту пряде.
Де-не-де зриваються погрішності,
Гріх злітає, святість – знову в лід.
Без кінця й початку серед вічності,
У словах зі стиглою чорницею –
Тридцять три – щодо розмови звіт.
Оксана Мовчан
Вірш до Ліги поетів «Часосховище».
125переглядів