Українська
English
#поезія
Закохався Травень у Калину.
Задивлявся на її красу,
Пестив, ніжив, мов малу дитину,
На суцвіття срібну лив росу.
Дарував їй пишні оксамити,
Личко біле вранці умивав,
Дощиком старався освіжити.
Крадькома чарівно цілував.
Ніжно колихав її суцвіття.
Звідкіля ця взялася краса?
Піднімався аж до верховіття,
Де дрімала в небесах гроза.
Заклинав її могутні сили,
Щоб не потривожили краси,
Щоб лиш перлами її росили,
Грому приховали голоси.
Хвилювався Травень за Калину.
Не зривав щоб вітер білий цвіт,
Пильнував її кожну хвилину,
Бо вона для нього цілий світ.
Обнімав він стан її тендітний,
Заглядав з любов'ю у лице.
З нею він люб'язний і привітний.
Загравав до неї промінцем.
Цілував її листки-долоні,
Від Калини смуток відганяв,
Дарував букети їй півоній,
Ніжну вроду щиро вихваляв.
А Калина в лузі, наче пава,
(Травень милий теж її душі)
Пишно квітла, горда й величава...
... Віщували щастя їм дощі.
Оксана Козак
Закохався Травень у Калину.
Задивлявся на її красу,
Пестив, ніжив, мов малу дитину,
На суцвіття срібну лив росу.
Дарував їй пишні оксамити,
Личко біле вранці умивав,
Дощиком старався освіжити.
Крадькома чарівно цілував.
Ніжно колихав її суцвіття.
Звідкіля ця взялася краса?
Піднімався аж до верховіття,
Де дрімала в небесах гроза.
Заклинав її могутні сили,
Щоб не потривожили краси,
Щоб лиш перлами її росили,
Грому приховали голоси.
Хвилювався Травень за Калину.
Не зривав щоб вітер білий цвіт,
Пильнував її кожну хвилину,
Бо вона для нього цілий світ.
Обнімав він стан її тендітний,
Заглядав з любов'ю у лице.
З нею він люб'язний і привітний.
Загравав до неї промінцем.
Цілував її листки-долоні,
Від Калини смуток відганяв,
Дарував букети їй півоній,
Ніжну вроду щиро вихваляв.
А Калина в лузі, наче пава,
(Травень милий теж її душі)
Пишно квітла, горда й величава...
... Віщували щастя їм дощі.
Оксана Козак
#поезія
Закохався Травень у Калину.
Задивлявся на її красу,
Пестив, ніжив, мов малу дитину,
На суцвіття срібну лив росу.
Дарував їй пишні оксамити,
Личко біле вранці умивав,
Дощиком старався освіжити.
Крадькома чарівно цілував.
Ніжно колихав її суцвіття.
Звідкіля ця взялася краса?
Піднімався аж до верховіття,
Де дрімала в небесах гроза.
Заклинав її могутні сили,
Щоб не потривожили краси,
Щоб лиш перлами її росили,
Грому приховали голоси.
Хвилювався Травень за Калину.
Не зривав щоб вітер білий цвіт,
Пильнував її кожну хвилину,
Бо вона для нього цілий світ.
Обнімав він стан її тендітний,
Заглядав з любов'ю у лице.
З нею він люб'язний і привітний.
Загравав до неї промінцем.
Цілував її листки-долоні,
Від Калини смуток відганяв,
Дарував букети їй півоній,
Ніжну вроду щиро вихваляв.
А Калина в лузі, наче пава,
(Травень милий теж її душі)
Пишно квітла, горда й величава...
... Віщували щастя їм дощі.
Оксана Козак
73переглядів