#поезія
Не знаю я, як можна так чекати,
Прощати й повертатись знов і знов...
Не знаю я, як можна так кохати
І так не берегти свою любов!

О скільки раз ми мали все, чого бажали,
И щоразу залишалися ні з чим...
Кохали, як ми пристрасно кохали
І в підсумку лишалися ніким!

Та ось настав момент кульмінаційний:
На роздоріжжі знов ми стоїмо.
Нас не врятує суд апеляційний.
Ми попливем або ж підем на дно.

Моментом, правда, важко це назвати,
Час тягнеться як гума, не пісок...
Кричати, як же хочеться кричати!
Час б'є, неначе молот, у висок.

Не знаю, скільки треба ще чекати,
Аби побачитись з тобою знов,
Та знаю я, що можна так кохати,
Щоб нашу врешті вберегти любов.

Марина Стрілецька
#поезія Не знаю я, як можна так чекати, Прощати й повертатись знов і знов... Не знаю я, як можна так кохати І так не берегти свою любов! О скільки раз ми мали все, чого бажали, И щоразу залишалися ні з чим... Кохали, як ми пристрасно кохали І в підсумку лишалися ніким! Та ось настав момент кульмінаційний: На роздоріжжі знов ми стоїмо. Нас не врятує суд апеляційний. Ми попливем або ж підем на дно. Моментом, правда, важко це назвати, Час тягнеться як гума, не пісок... Кричати, як же хочеться кричати! Час б'є, неначе молот, у висок. Не знаю, скільки треба ще чекати, Аби побачитись з тобою знов, Та знаю я, що можна так кохати, Щоб нашу врешті вберегти любов. Марина Стрілецька
Love
1
279views