#поезія
За гріх щасливості в неслушний час
належиться покута і покара.
Над віражами карколомних трас
я тільки жінка з крилами Ікара.

Розтане віск – я в море упаду
і захлинуся морем, як тобою.
Ції жаги некликану біду
лише твоєю ніжністю загою.

Стоять в шибках осінні вітражі.
Забути все. Піти – не озирнутись.
Ти здатен на смертельні віражі.
Ми не могли у світі розминутись.

Ліна_Костенко
#поезія За гріх щасливості в неслушний час належиться покута і покара. Над віражами карколомних трас я тільки жінка з крилами Ікара. Розтане віск – я в море упаду і захлинуся морем, як тобою. Ції жаги некликану біду лише твоєю ніжністю загою. Стоять в шибках осінні вітражі. Забути все. Піти – не озирнутись. Ти здатен на смертельні віражі. Ми не могли у світі розминутись. Ліна_Костенко
Love
1
138переглядів