#поезія перцевий балончик. промені соромʼязливого неба пробивають вибрані штори, відчуваю забутий мною тремор, коли ти щось говориш. солодка нецензурна лайка й чуть більше тони харизми, твої дотики – шрифт Брайля, як потреба бути корисним. та це було так давно, що мохом покриваються плівки. застигає в жилах кров, дванадцять балів нам дає Ріхтер. гороскоп й карти таро застерігають мене бути тактовним, але якщо вже всеодно? якщо почуття вилітають назовні? помаранчевий червень сумує, бо більше такого не буде. зараз в голові – відлуння, бо мене не цікавлять всі люди. ймовірність – процент, тому чому б мені в це не повірити? ще один веселий концерт, ми б залишилися вірними? мене руйнували думки обідні, бо ніяк не зміг зрозуміти сенс. знаєш, досі мрію про наші обійми, які інтимніші за секс. я досі чую в голові той трек, який нас закружляв у танці. ось мій поетичний тренд, про те, як в нас немає шансів. Гриненчук