#поезія є гірші проблеми ніж мій несмачний фрапуччіно і речі гарніше квітів прилавків старого міста. на piazza duomo так тихо, і так спокійно, якийсь італієць підкрикнув «o bella vista». у моє життя тобі не потрібні візи, ні печатки, ні білі квитки, ні лікарські довідки, досить, їду до тебе. збираю валізу: ти потрібен мені з усіма своїми недоліками. ти потрібен мені як дихання, як повітря, як молоко дитині, що хоче спати, як у спеку у затінку треба вітер, як колискова, що серце вночі має колихати, ти потрібен мені як сонце. як ночі ранок, як америка христофору колумбу, як тілу моєму треба смертельні рани, як старенькій бабусі потрібна квіткова клумба. є проблеми глобальніше, але ти і я серед ночі це проблема така, для якої нема теореми: щоб вірші писати про твої карі очі, ти потрібен як все, що вже є у мене. і усе це не анекдоти, не жарти, не scherzo, юрист пише про те, що не сховати, нікуди не діти: ти маєш за власність моє хворе слабке серце, але воно намагається битися щоб любити. Соня Соняшникова