#поезія
Ти мене чекав.
Не поспішала...
Ще у жовтні бавилась дощем.
Ще на плечі хустку гаптувала
золотим суцвіттям хризантем.
Ще топтала стежечку до саду,
де ранети гупали в траву.
Ти у полі, в хащах зорепаду,
свічі запалив.
Іду. Вже йду...
Наче вперше. Довго вибиралась.
Заглядала в люстро раз-у-раз.
Все плела косу і усміхалась.
Підбирала сукню й пару фраз.
Рушила неквапом , як царівна,
в вересові хвилі давніх мрій.
Ти мене чекав. Століття рівно...
Листопад. Мій красень.
Тільки мій...

Людмила Галінська
#поезія Ти мене чекав. Не поспішала... Ще у жовтні бавилась дощем. Ще на плечі хустку гаптувала золотим суцвіттям хризантем. Ще топтала стежечку до саду, де ранети гупали в траву. Ти у полі, в хащах зорепаду, свічі запалив. Іду. Вже йду... Наче вперше. Довго вибиралась. Заглядала в люстро раз-у-раз. Все плела косу і усміхалась. Підбирала сукню й пару фраз. Рушила неквапом , як царівна, в вересові хвилі давніх мрій. Ти мене чекав. Століття рівно... Листопад. Мій красень. Тільки мій... Людмила Галінська
144переглядів