#поезія Чи чули, ви, як пахне Україна, Моя на сонці вигріта земля? Чи чули, ви, як пісня солов'їна Веде у бій, у танець, у життя? Чи знаєте, панове, щось про волю, Що кров’ю вписана у нашу ДНК, Що наші предки крізь роки й неволю, Пронесли в серці й передали нам? Чи знаєте, які бувають війни, Коли сусіди б’ються за межу, Коли летить у ближнього каміння, І збитків не злічити на суду? Скажіть мені, як пережити втрату: Батьки і діти, діти і батьки; І як отримати за них розплату І ліки де від болю й пустоти? Чи знаєте, ви, де шукати Бога? Здається, в святій лаврі не знайти. Він там, де їм потрібна перемога, Де хлопці тягнуть не свої хрести. Ви пам'ятаєте як сходить сонце, Як діамантово блищить роса? І спогад цей лоскоче тобі серце, І душу переповнює краса. Її стежки протоптані поетами, Її безмежність не минула полотна, Її свобода вибита багнетами, Її життя – це вічна боротьба! Василина Царик