Українська
English
#поезія
Ішла розхристана душа,
Віталася.
Хто запитав чому така,
Всміхалася.
Хто пробував одіть її,
Подякувала.
Хтось захотів додати сил,
Ніяковіла.
А хтось і камінь кинув слід,
Терпіла все.
Сміявся з неї цілий світ--
Пусте це все.
Але коли зайшла у ліс,
Заплакала.
Ридала гірко ця душа
Ошукана.
Зняла весь сум,що був зуціль
Замучено.
Розтанув біль від її сліз
Засмучено.
Проплакала і стало їй
Спокійніше.
Притисла струни скрипки
Тільки щільніше...
Тієї,що несла у серці
Зболенім.
Заснула в гущі із стихій
Заморена.
Проснулася,бо її ждуть,
Оновлена.
І вийшла з лісу,як весна,
Сміялася.
І рада була,що усім
Все ж, не призналася.
Що на чужі жалі
Не розмінялася!
*****
Захочете щось розказать,
Подумайте.
Краще у лісі волю дать--
На краще це.
Усю печаль, усі гріхи
Залиште там.
І НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ЛІЗТИ ВСІМ
У ДУШУ ВАМ!
Любов Кальцева
Молдавчук
Ішла розхристана душа,
Віталася.
Хто запитав чому така,
Всміхалася.
Хто пробував одіть її,
Подякувала.
Хтось захотів додати сил,
Ніяковіла.
А хтось і камінь кинув слід,
Терпіла все.
Сміявся з неї цілий світ--
Пусте це все.
Але коли зайшла у ліс,
Заплакала.
Ридала гірко ця душа
Ошукана.
Зняла весь сум,що був зуціль
Замучено.
Розтанув біль від її сліз
Засмучено.
Проплакала і стало їй
Спокійніше.
Притисла струни скрипки
Тільки щільніше...
Тієї,що несла у серці
Зболенім.
Заснула в гущі із стихій
Заморена.
Проснулася,бо її ждуть,
Оновлена.
І вийшла з лісу,як весна,
Сміялася.
І рада була,що усім
Все ж, не призналася.
Що на чужі жалі
Не розмінялася!
*****
Захочете щось розказать,
Подумайте.
Краще у лісі волю дать--
На краще це.
Усю печаль, усі гріхи
Залиште там.
І НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ЛІЗТИ ВСІМ
У ДУШУ ВАМ!
Любов Кальцева
Молдавчук
#поезія
Ішла розхристана душа,
Віталася.
Хто запитав чому така,
Всміхалася.
Хто пробував одіть її,
Подякувала.
Хтось захотів додати сил,
Ніяковіла.
А хтось і камінь кинув слід,
Терпіла все.
Сміявся з неї цілий світ--
Пусте це все.
Але коли зайшла у ліс,
Заплакала.
Ридала гірко ця душа
Ошукана.
Зняла весь сум,що був зуціль
Замучено.
Розтанув біль від її сліз
Засмучено.
Проплакала і стало їй
Спокійніше.
Притисла струни скрипки
Тільки щільніше...
Тієї,що несла у серці
Зболенім.
Заснула в гущі із стихій
Заморена.
Проснулася,бо її ждуть,
Оновлена.
І вийшла з лісу,як весна,
Сміялася.
І рада була,що усім
Все ж, не призналася.
Що на чужі жалі
Не розмінялася!
*****
Захочете щось розказать,
Подумайте.
Краще у лісі волю дать--
На краще це.
Усю печаль, усі гріхи
Залиште там.
І НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ЛІЗТИ ВСІМ
У ДУШУ ВАМ!
Любов Кальцева
Молдавчук
181переглядів