Українська
English
#поезія
У цьому незбагненнім вирі,
У цьому хаосі думок
Ще є надія - будем в мирі!
Ще лине весняний струмок.
Цвіте верба і б'є у груди
Легенький, тихий вітерець.
Та кожен вечір плачуть люди
Від вражих дронів, хай їм грець.
Та кожну ніч нема спокою.
Та кожен ранок - на межі.
Верба промовила - загою,
Я ваші рани у душі.
Я буду бити, бити, бити
Аж до пасхальної свічі.
Я буду вас лише любити
І вдень, і вранці, і вночі.
А там настане День осяйний,
Життя воскресне з небуття.
І буде ранок надзвичайний
З покоїв вимітать сміття.
Все згине нице і смердюче,
Все кане в Лєту, вічний вир.
І буде літечко пахуче,
Й настане в нас жаданий МИР!
А нині верби в'яжуть гілля
В букети світлої весни.
Ще буде в нас і новосілля
Без сліз, без горя, без війни!
Галина Потопляк.
У цьому незбагненнім вирі,
У цьому хаосі думок
Ще є надія - будем в мирі!
Ще лине весняний струмок.
Цвіте верба і б'є у груди
Легенький, тихий вітерець.
Та кожен вечір плачуть люди
Від вражих дронів, хай їм грець.
Та кожну ніч нема спокою.
Та кожен ранок - на межі.
Верба промовила - загою,
Я ваші рани у душі.
Я буду бити, бити, бити
Аж до пасхальної свічі.
Я буду вас лише любити
І вдень, і вранці, і вночі.
А там настане День осяйний,
Життя воскресне з небуття.
І буде ранок надзвичайний
З покоїв вимітать сміття.
Все згине нице і смердюче,
Все кане в Лєту, вічний вир.
І буде літечко пахуче,
Й настане в нас жаданий МИР!
А нині верби в'яжуть гілля
В букети світлої весни.
Ще буде в нас і новосілля
Без сліз, без горя, без війни!
Галина Потопляк.
#поезія
У цьому незбагненнім вирі,
У цьому хаосі думок
Ще є надія - будем в мирі!
Ще лине весняний струмок.
Цвіте верба і б'є у груди
Легенький, тихий вітерець.
Та кожен вечір плачуть люди
Від вражих дронів, хай їм грець.
Та кожну ніч нема спокою.
Та кожен ранок - на межі.
Верба промовила - загою,
Я ваші рани у душі.
Я буду бити, бити, бити
Аж до пасхальної свічі.
Я буду вас лише любити
І вдень, і вранці, і вночі.
А там настане День осяйний,
Життя воскресне з небуття.
І буде ранок надзвичайний
З покоїв вимітать сміття.
Все згине нице і смердюче,
Все кане в Лєту, вічний вир.
І буде літечко пахуче,
Й настане в нас жаданий МИР!
А нині верби в'яжуть гілля
В букети світлої весни.
Ще буде в нас і новосілля
Без сліз, без горя, без війни!
Галина Потопляк.
1comments
245views