#поезія
Готуєшся до Пасхи, не прийду,
Не повернуся, рідна, вже до тебе.
У небі я зустрів свою весну,
І рідний дім для мене тепер - небо.

Я знаю, важко, тільки ти не плач,
Не треба, мамо, тут таких багато.
За все, рідненька, ти мене пробач,
Я з побратимами тут вже зустріну свято.

На тебе тихо, мамо, подивлюсь,
Ти, певно, погляд на собі відчуєш.
До тебе, рідна, в сні я доторкнусь,
Скажу "Тримайся". Вірю, що почуєш.

Та що ж поробиш, мамо, як війна,
Ні, не хотів я, рідна, помирати.
Я лиш хотів, щоб вільно ти жила,
От і пішов Вітчизну захищати.

То, як ти сядеш за святковий стіл,
Запалиш Свічку, помолися Богу
За всіх померлих, за живих отих,
Що наближають нашу Перемогу.

Марина Лавришин
#поезія Готуєшся до Пасхи, не прийду, Не повернуся, рідна, вже до тебе. У небі я зустрів свою весну, І рідний дім для мене тепер - небо. Я знаю, важко, тільки ти не плач, Не треба, мамо, тут таких багато. За все, рідненька, ти мене пробач, Я з побратимами тут вже зустріну свято. На тебе тихо, мамо, подивлюсь, Ти, певно, погляд на собі відчуєш. До тебе, рідна, в сні я доторкнусь, Скажу "Тримайся". Вірю, що почуєш. Та що ж поробиш, мамо, як війна, Ні, не хотів я, рідна, помирати. Я лиш хотів, щоб вільно ти жила, От і пішов Вітчизну захищати. То, як ти сядеш за святковий стіл, Запалиш Свічку, помолися Богу За всіх померлих, за живих отих, Що наближають нашу Перемогу. Марина Лавришин
Like
Love
3
183views