Українська
English
#вірші
Кожна пам'ять жива спалахне золотими багаттями,
Коли синя пустеля збиратиме кроки твої.
Ти згадаєш ім'я, коли вітер про волю благатиме,
Потім знайдеш себе, як ітимеш в далекі краї.
Ти – дорога, так склалося з часом, і, зморений вічністю,
Ти придумав собі, що подоба людська – це мета.
Скільки часу проходив? Мільйони парсеків нелічені
Пролягли між тобою і обрієм. Йди по кутах,
По сумних паралелях, шукай паралаксове зміщення
Чужоземних світів на кордонах твоєї душі.
Хто знаходить шляхи, той з вітрами іде, але ти ще ні,
Тож давай, не вагайся, допоки дієвий рушій.
Ти – дорога, вітрила напни і ставай-но стихією,
За тобою незлічені душі, веди поза світ.
Як підеш, то дивись навкруги, там стежини завіями
Огортають твій дух і уводять за межі орбіт.
Олександра Дорога
24 квітня 2023 р.
Кожна пам'ять жива спалахне золотими багаттями,
Коли синя пустеля збиратиме кроки твої.
Ти згадаєш ім'я, коли вітер про волю благатиме,
Потім знайдеш себе, як ітимеш в далекі краї.
Ти – дорога, так склалося з часом, і, зморений вічністю,
Ти придумав собі, що подоба людська – це мета.
Скільки часу проходив? Мільйони парсеків нелічені
Пролягли між тобою і обрієм. Йди по кутах,
По сумних паралелях, шукай паралаксове зміщення
Чужоземних світів на кордонах твоєї душі.
Хто знаходить шляхи, той з вітрами іде, але ти ще ні,
Тож давай, не вагайся, допоки дієвий рушій.
Ти – дорога, вітрила напни і ставай-но стихією,
За тобою незлічені душі, веди поза світ.
Як підеш, то дивись навкруги, там стежини завіями
Огортають твій дух і уводять за межі орбіт.
Олександра Дорога
24 квітня 2023 р.
#вірші
Кожна пам'ять жива спалахне золотими багаттями,
Коли синя пустеля збиратиме кроки твої.
Ти згадаєш ім'я, коли вітер про волю благатиме,
Потім знайдеш себе, як ітимеш в далекі краї.
Ти – дорога, так склалося з часом, і, зморений вічністю,
Ти придумав собі, що подоба людська – це мета.
Скільки часу проходив? Мільйони парсеків нелічені
Пролягли між тобою і обрієм. Йди по кутах,
По сумних паралелях, шукай паралаксове зміщення
Чужоземних світів на кордонах твоєї душі.
Хто знаходить шляхи, той з вітрами іде, але ти ще ні,
Тож давай, не вагайся, допоки дієвий рушій.
Ти – дорога, вітрила напни і ставай-но стихією,
За тобою незлічені душі, веди поза світ.
Як підеш, то дивись навкруги, там стежини завіями
Огортають твій дух і уводять за межі орбіт.
Олександра Дорога
24 квітня 2023 р.
191views