#думки Це так просто — пригальмувати на повороті, щоб пройшов пішохід: тоді і його пальто, і ваша совість будуть чисті. Це так просто — сказати дитині, яка розбила ялинкову іграшку: "Нічого, малюк, це — на щастя!", а не кричати пів години, ніби вона розбила не кульку, а ваше серце. Це так просто — зателефонувати мамі сьогодні, а не потім. Це так просто — встати після вистави й аплодувати стоячи: ваші ноги витримають, не бійтеся, а артистам буде приємно — оплески їхня нагорода, іншої у них немає. Це так просто — залишити свою думку при собі, якщо ви з чимось не згодні, а енергію, яка йде на отруйні зауваження й коментарі, витратити на творення. Це так просто — бути вдячним і говорити "дякую" за те, що вам поступилися місцем, швидко відповіли на лист, погодилися з вами пообідати. Адже, якщо чесно, вам ніхто нічого не винен: ні батьки, ні діти, ні колеги, ні друзі. Це так просто — сказати "ні" всьому, що вам не близьке: людям, які роблять боляче й не розділяють ваших цінностей, грубіянам і брехунам, поганій музиці, нудним книжкам... Поважайте себе: "Ні" — усьому, що вас руйнує. "Так" — усьому, що робить вас щасливим. Адже це ж так просто — надіслати SMS з текстом "Люблю тебе!" — просто так, без приводу, тому що вам пощастило, і вам є кому це написати. Це так просто — порушити правила, виявитися смішним, проспати або вдягти найяскравіше плаття у найсіріший день і їсти з святкового сервізу омлет та гречану кашу. Дивно, але з таких маленьких речей — з усіх наших "дякую!", "Нічого страшного!", "Я з тобою!", "Люблю тебе!", "Я тобі радий!" — складається наше "просте", але таке бажане для кожного людське щастя.