Українська
English
#мистецтво #історія
У 1900 році Іван Труш написав портрет Лесі Українки у Львові. Вона приїхала в гості до родичів і погодилась позувати — неохоче, бо не любила бути в центрі уваги. Труш бачив у ній сильну, горду, майже ідеальну постать — і такою її й зобразив: статною, відстороненою, майже надлюдською.
Леся портрету не зраділа. Казала, що виглядає там як «нежива княгиня з гробу». Їй була чужа ця застигла поза, холодний погляд і вся ця «висока» манера. Вона не впізнавала себе — живу, емоційну, іронічну. Але промовчала. Портрет залишився у Труша.
З роками робота набула розголосу, і коли її передали до музею в Києві, вибухнув скандал. Родина Лесі була шокована: виставляють портрет, який вона не любила, без її згоди, ще й роблять із нього «офіційне» обличчя поетеси. Це зачепило особисте — постало питання, чи має мистецтво право перетворювати живу людину на символ, коли сама ця людина була проти.
Іронія в тому, що саме цей образ — далекий від справжньої Лесі — став одним із найвідоміших.
У 1900 році Іван Труш написав портрет Лесі Українки у Львові. Вона приїхала в гості до родичів і погодилась позувати — неохоче, бо не любила бути в центрі уваги. Труш бачив у ній сильну, горду, майже ідеальну постать — і такою її й зобразив: статною, відстороненою, майже надлюдською.
Леся портрету не зраділа. Казала, що виглядає там як «нежива княгиня з гробу». Їй була чужа ця застигла поза, холодний погляд і вся ця «висока» манера. Вона не впізнавала себе — живу, емоційну, іронічну. Але промовчала. Портрет залишився у Труша.
З роками робота набула розголосу, і коли її передали до музею в Києві, вибухнув скандал. Родина Лесі була шокована: виставляють портрет, який вона не любила, без її згоди, ще й роблять із нього «офіційне» обличчя поетеси. Це зачепило особисте — постало питання, чи має мистецтво право перетворювати живу людину на символ, коли сама ця людина була проти.
Іронія в тому, що саме цей образ — далекий від справжньої Лесі — став одним із найвідоміших.
#мистецтво #історія
У 1900 році Іван Труш написав портрет Лесі Українки у Львові. Вона приїхала в гості до родичів і погодилась позувати — неохоче, бо не любила бути в центрі уваги. Труш бачив у ній сильну, горду, майже ідеальну постать — і такою її й зобразив: статною, відстороненою, майже надлюдською.
Леся портрету не зраділа. Казала, що виглядає там як «нежива княгиня з гробу». Їй була чужа ця застигла поза, холодний погляд і вся ця «висока» манера. Вона не впізнавала себе — живу, емоційну, іронічну. Але промовчала. Портрет залишився у Труша.
З роками робота набула розголосу, і коли її передали до музею в Києві, вибухнув скандал. Родина Лесі була шокована: виставляють портрет, який вона не любила, без її згоди, ще й роблять із нього «офіційне» обличчя поетеси. Це зачепило особисте — постало питання, чи має мистецтво право перетворювати живу людину на символ, коли сама ця людина була проти.
Іронія в тому, що саме цей образ — далекий від справжньої Лесі — став одним із найвідоміших.
1коментарів
124переглядів