#поезія
А ви любили?
А ви любили, тих кого не можна?
Кого знайшла душа у вимірі світів,
Від кого серце завмирає тихо,
І не підеш, хоч як цього хотів.
А ви хотіли, бути з ними вічно?
Не тільки в цьому світі, а завжди,
Кохати так, щоб просто гасли свічі,
Торкатися душею до душі.
А ви питали розум, що робити?
Бо серце любить, йому не до вас,
Ну а душа, та ніжністю сповита,
Бо в ній живе кохання повсякчас.
А ви літали птахом, вище неба?
А ви були щасливі, хоч на мить?
А ви любили, так немов востаннє?
Да будь, що буде. Люди, не судіть.
Галина Войтенко
А ви любили?
А ви любили, тих кого не можна?
Кого знайшла душа у вимірі світів,
Від кого серце завмирає тихо,
І не підеш, хоч як цього хотів.
А ви хотіли, бути з ними вічно?
Не тільки в цьому світі, а завжди,
Кохати так, щоб просто гасли свічі,
Торкатися душею до душі.
А ви питали розум, що робити?
Бо серце любить, йому не до вас,
Ну а душа, та ніжністю сповита,
Бо в ній живе кохання повсякчас.
А ви літали птахом, вище неба?
А ви були щасливі, хоч на мить?
А ви любили, так немов востаннє?
Да будь, що буде. Люди, не судіть.
Галина Войтенко
#поезія
А ви любили?
А ви любили, тих кого не можна?
Кого знайшла душа у вимірі світів,
Від кого серце завмирає тихо,
І не підеш, хоч як цього хотів.
А ви хотіли, бути з ними вічно?
Не тільки в цьому світі, а завжди,
Кохати так, щоб просто гасли свічі,
Торкатися душею до душі.
А ви питали розум, що робити?
Бо серце любить, йому не до вас,
Ну а душа, та ніжністю сповита,
Бо в ній живе кохання повсякчас.
А ви літали птахом, вище неба?
А ви були щасливі, хоч на мить?
А ви любили, так немов востаннє?
Да будь, що буде. Люди, не судіть.
Галина Войтенко


102views