Українська
English
#поезія
Вона
Вона стèжками, вже не вперше,
Топче тихо смарагдовий ряст.
Доторкається зором-пензлем -
Вимальовує неба контраст.
Вона настрій міняє жестом,
Із погодою дихає в такт.
І думками сягає - злетом,
Мріє завше, це точно і факт!
Вона тишою повнить жмені.
Бережливо ступає до меж.
Яскравіють очі зелені
У сплетінні Господніх мереж...
Вона знає - перше й останнє.
Вона вміє - назустріч і геть!
Їй одній таке притаманне,
Що заповнює душі всі вщерть.
Вона п'є по краплині в спрагу.
А у дощ - хай іде за вікном.
Віддає перевагу щастю,
Де по справжньому тепло обом!
Вона там, де сховалось сонце -
Випромінює світло сама.
Пам'ятає - зігріти зможе,
Якщо хочеш, й холодна зима!
Вона гідно стрічає осінь.
А з весною в тандемі іще...
Відбілило сріблястим скроні...
Вдячна серцем за те, що живе!
Надія Старенька
Вона
Вона стèжками, вже не вперше,
Топче тихо смарагдовий ряст.
Доторкається зором-пензлем -
Вимальовує неба контраст.
Вона настрій міняє жестом,
Із погодою дихає в такт.
І думками сягає - злетом,
Мріє завше, це точно і факт!
Вона тишою повнить жмені.
Бережливо ступає до меж.
Яскравіють очі зелені
У сплетінні Господніх мереж...
Вона знає - перше й останнє.
Вона вміє - назустріч і геть!
Їй одній таке притаманне,
Що заповнює душі всі вщерть.
Вона п'є по краплині в спрагу.
А у дощ - хай іде за вікном.
Віддає перевагу щастю,
Де по справжньому тепло обом!
Вона там, де сховалось сонце -
Випромінює світло сама.
Пам'ятає - зігріти зможе,
Якщо хочеш, й холодна зима!
Вона гідно стрічає осінь.
А з весною в тандемі іще...
Відбілило сріблястим скроні...
Вдячна серцем за те, що живе!
Надія Старенька
#поезія
Вона
Вона стèжками, вже не вперше,
Топче тихо смарагдовий ряст.
Доторкається зором-пензлем -
Вимальовує неба контраст.
Вона настрій міняє жестом,
Із погодою дихає в такт.
І думками сягає - злетом,
Мріє завше, це точно і факт!
Вона тишою повнить жмені.
Бережливо ступає до меж.
Яскравіють очі зелені
У сплетінні Господніх мереж...
Вона знає - перше й останнє.
Вона вміє - назустріч і геть!
Їй одній таке притаманне,
Що заповнює душі всі вщерть.
Вона п'є по краплині в спрагу.
А у дощ - хай іде за вікном.
Віддає перевагу щастю,
Де по справжньому тепло обом!
Вона там, де сховалось сонце -
Випромінює світло сама.
Пам'ятає - зігріти зможе,
Якщо хочеш, й холодна зима!
Вона гідно стрічає осінь.
А з весною в тандемі іще...
Відбілило сріблястим скроні...
Вдячна серцем за те, що живе!
Надія Старенька
272views