#поезія
Одного ранку ти прокинешся не та,
Не та, яка була до цього часу.
Не та буде у тебе вже мета,
Не ті вже цінності життя, не ті прикраси.
Одного разу глянеш по-новому,
На себе, на життя, на увесь світ.
Життя і далі буде йти по колу,
От тільки менший буде вже ліміт.
Одного разу ти подивишся на себе
В люстерко й посміхнешся в нім собі.
Одного дня у серці крига скресне -
Це буде перемога в боротьбі.
Одного ранку глянеш у віконце,
І так душа зрадіє від тепла.
Чогось нового враз душа захоче,
От тільки ти будеш уже не та.
Марина Лавришин
Одного ранку ти прокинешся не та,
Не та, яка була до цього часу.
Не та буде у тебе вже мета,
Не ті вже цінності життя, не ті прикраси.
Одного разу глянеш по-новому,
На себе, на життя, на увесь світ.
Життя і далі буде йти по колу,
От тільки менший буде вже ліміт.
Одного разу ти подивишся на себе
В люстерко й посміхнешся в нім собі.
Одного дня у серці крига скресне -
Це буде перемога в боротьбі.
Одного ранку глянеш у віконце,
І так душа зрадіє від тепла.
Чогось нового враз душа захоче,
От тільки ти будеш уже не та.
Марина Лавришин
#поезія
Одного ранку ти прокинешся не та,
Не та, яка була до цього часу.
Не та буде у тебе вже мета,
Не ті вже цінності життя, не ті прикраси.
Одного разу глянеш по-новому,
На себе, на життя, на увесь світ.
Життя і далі буде йти по колу,
От тільки менший буде вже ліміт.
Одного разу ти подивишся на себе
В люстерко й посміхнешся в нім собі.
Одного дня у серці крига скресне -
Це буде перемога в боротьбі.
Одного ранку глянеш у віконце,
І так душа зрадіє від тепла.
Чогось нового враз душа захоче,
От тільки ти будеш уже не та.
Марина Лавришин


190переглядів