#поезія Вона була неправильна людина, Завжди всім посміхалася чомусь. Була така наївна, мов дитина, В біді завжди казала: "Підіймусь." Вона була неправильна людина, Ніколи не бажала людям зла. І навіть, якщо хтось штовхав у спину, Бажала їм вона лише добра. Не нарікала ні на що й ніколи, Лиш дякувала Богові за все. І розуміла, що життя - це школа, Вкінці її дарунок Божий жде. З цікавістю стрічала перешкоди, Дивачкою була серед людей. Не гналася за новим стилем моди, Не скаржилась на брак якихсь речей. Всі інші дивувались, як так можна, У світі, де є стільки бруду й зла, Настільки бути щирою й побожною, І відчувати дотик квітів, а не скла? Як можна у простій калюжі, Побачити красивий місяць і зірки? Всі інші ж бо настільки є байдужі, Що бачать лиш болото й будяки. Вона була неправильна людина, Любила все красиве і чомусь Її душа була не як льодина, Вона ніколи не казала: "Я боюсь." Була ласкава, добра, непримхлива, Усім допомагала в час біди. Проте, одним здавалась норовлива, Завжди казала зрадникам: "Іди." Вона була неправильна людина, Хоч світло ясне йшло з її очей. Вона була неправильна людина, У світі дуже правильних людей. Інелла Огнєва