#поезія
Війна на Донцеві була ледве чутна.
Цвірінькала плиска, скидалася щука.
І тільки відлуння, важке і далеке,
із фронту неситий доносило клекіт.
То змій вивергав із пащеки вогнище
й нещадно ліси ошелешені нищив.
А плавні схилялися нище над руслом.
А хмара над річкою ширшала й гусла.
Та, попри ворожі загрози й напасті,
цю річку освячує щебетом птаство!
Тож води до Сходу, мов мрійна дитина,
Донець котить бережно й медитативно.
І попри війну, що краї оці душить,
Донець огорта вмиротворенням душу.
Як тільки ж уява збирається плисти –
цвірінькає щука, скидається плиска...
Сашко Обрій.
Війна на Донцеві була ледве чутна.
Цвірінькала плиска, скидалася щука.
І тільки відлуння, важке і далеке,
із фронту неситий доносило клекіт.
То змій вивергав із пащеки вогнище
й нещадно ліси ошелешені нищив.
А плавні схилялися нище над руслом.
А хмара над річкою ширшала й гусла.
Та, попри ворожі загрози й напасті,
цю річку освячує щебетом птаство!
Тож води до Сходу, мов мрійна дитина,
Донець котить бережно й медитативно.
І попри війну, що краї оці душить,
Донець огорта вмиротворенням душу.
Як тільки ж уява збирається плисти –
цвірінькає щука, скидається плиска...
Сашко Обрій.
#поезія
Війна на Донцеві була ледве чутна.
Цвірінькала плиска, скидалася щука.
І тільки відлуння, важке і далеке,
із фронту неситий доносило клекіт.
То змій вивергав із пащеки вогнище
й нещадно ліси ошелешені нищив.
А плавні схилялися нище над руслом.
А хмара над річкою ширшала й гусла.
Та, попри ворожі загрози й напасті,
цю річку освячує щебетом птаство!
Тож води до Сходу, мов мрійна дитина,
Донець котить бережно й медитативно.
І попри війну, що краї оці душить,
Донець огорта вмиротворенням душу.
Як тільки ж уява збирається плисти –
цвірінькає щука, скидається плиска...
Сашко Обрій.

95переглядів