Українська
English
#поезія
Тривалий сон збере думки і перетравить.
Із сіродення б навтьоки на цвіт заграви.
Туди, де скирти із тривог, ще не знайомі,
Де мерехтить поміж гілок весняний промінь.
Крокую з крокусами березнем і далі.
Як абрикоса ожила, ви помічали?
І сотні сонць готові сяяти з форзицій.
Чому ж так солодко уранці досі спиться?
Як час летить, промовить брунька, що розкрилась,
І малахітові листки. Мов хтось акрилом
Вночі потроху цяточки усюди ставить.
Щодня весна навкруг підкручує яскравість.
І хоч атака дронів знов бентежить вечір,
Та огортається земля крилом лелечим.
Стікає просинь у сади, і щоб не сталось,
Надія моститься між крихітних фіалок.
Оксана Приходченко
Тривалий сон збере думки і перетравить.
Із сіродення б навтьоки на цвіт заграви.
Туди, де скирти із тривог, ще не знайомі,
Де мерехтить поміж гілок весняний промінь.
Крокую з крокусами березнем і далі.
Як абрикоса ожила, ви помічали?
І сотні сонць готові сяяти з форзицій.
Чому ж так солодко уранці досі спиться?
Як час летить, промовить брунька, що розкрилась,
І малахітові листки. Мов хтось акрилом
Вночі потроху цяточки усюди ставить.
Щодня весна навкруг підкручує яскравість.
І хоч атака дронів знов бентежить вечір,
Та огортається земля крилом лелечим.
Стікає просинь у сади, і щоб не сталось,
Надія моститься між крихітних фіалок.
Оксана Приходченко
#поезія
Тривалий сон збере думки і перетравить.
Із сіродення б навтьоки на цвіт заграви.
Туди, де скирти із тривог, ще не знайомі,
Де мерехтить поміж гілок весняний промінь.
Крокую з крокусами березнем і далі.
Як абрикоса ожила, ви помічали?
І сотні сонць готові сяяти з форзицій.
Чому ж так солодко уранці досі спиться?
Як час летить, промовить брунька, що розкрилась,
І малахітові листки. Мов хтось акрилом
Вночі потроху цяточки усюди ставить.
Щодня весна навкруг підкручує яскравість.
І хоч атака дронів знов бентежить вечір,
Та огортається земля крилом лелечим.
Стікає просинь у сади, і щоб не сталось,
Надія моститься між крихітних фіалок.
Оксана Приходченко
96переглядів