#поезія
У прочинені вікна вкрадається (протягом) горе -
Незліченні, омиті людськими сльозами, історії...
Кожним шурхотом, наче, про сиву реальність говоре...
Про квітучу країну, що, місцями, тепер - територія...
І безсилі надії десь у цій же кімнаті, у попелі,
Не загублені, просто ще досі очима не знайдені...
Вбиті нелюдом душі та долі добряче потоптані,
Десь у проміжку між чорним мороком і золотими світаннями...
Вузлуватими пальцями, що тремтять в марних пошуках істини,
Крізь туманну завісу невідомого далі майбутнього,
Пробирається правда, величезні долаючи відстані,
Щоб дістатися дому, тимчасово наразі відсутнього...

Вікторія Матяш
#поезія У прочинені вікна вкрадається (протягом) горе - Незліченні, омиті людськими сльозами, історії... Кожним шурхотом, наче, про сиву реальність говоре... Про квітучу країну, що, місцями, тепер - територія... І безсилі надії десь у цій же кімнаті, у попелі, Не загублені, просто ще досі очима не знайдені... Вбиті нелюдом душі та долі добряче потоптані, Десь у проміжку між чорним мороком і золотими світаннями... Вузлуватими пальцями, що тремтять в марних пошуках істини, Крізь туманну завісу невідомого далі майбутнього, Пробирається правда, величезні долаючи відстані, Щоб дістатися дому, тимчасово наразі відсутнього... Вікторія Матяш
Love
2
117views