Українська
English
#поезія
Десь вечір попідвіконню
притишує травами крок,
кладе широкі долоні
на жовті очі шибок.
Так боязко, тихо і сумно
блукає під домом моїм.
А вітер стає — ніби сурми,
і тиша — як мертвий грім.
А зорі, несмілі, як здогад,
схрестили тонкі палаші.
І ходить навшпиньках спогад.
І стукає в браму душі.
Ліна КОСТЕНКО
Десь вечір попідвіконню
притишує травами крок,
кладе широкі долоні
на жовті очі шибок.
Так боязко, тихо і сумно
блукає під домом моїм.
А вітер стає — ніби сурми,
і тиша — як мертвий грім.
А зорі, несмілі, як здогад,
схрестили тонкі палаші.
І ходить навшпиньках спогад.
І стукає в браму душі.
Ліна КОСТЕНКО
#поезія
Десь вечір попідвіконню
притишує травами крок,
кладе широкі долоні
на жовті очі шибок.
Так боязко, тихо і сумно
блукає під домом моїм.
А вітер стає — ніби сурми,
і тиша — як мертвий грім.
А зорі, несмілі, як здогад,
схрестили тонкі палаші.
І ходить навшпиньках спогад.
І стукає в браму душі.
Ліна КОСТЕНКО
152переглядів