Українська
English
#поезія
Безмежно немислиме небо останнього лютого
лякає і манить до себе, як чайку до скель.
Ми дихали в небо, ставали сумними, і лютими,
і схожими на ледь живих постарілих Акел.
І раптом весна! Їй же байдуже, що там в політиці.
"Який ти похмурий! – сміялася, – що ж це ти, ну!"
Сьогодні весна. Ми хотіли сьогодні зустрітися.
Але ти пішов на війну. Ти пішов на війну.
А серце забилося! Як його, бідненьке, стишити?
І б'ється, як поїзд на Київ, бо де ж іще, де...
"Потрібно померти, – сказав ти, – для того щоб вижити".
Сьогодні весна. І сьогодні війна. Кожен день.
Ольга Криштопа
28.02.2022
Безмежно немислиме небо останнього лютого
лякає і манить до себе, як чайку до скель.
Ми дихали в небо, ставали сумними, і лютими,
і схожими на ледь живих постарілих Акел.
І раптом весна! Їй же байдуже, що там в політиці.
"Який ти похмурий! – сміялася, – що ж це ти, ну!"
Сьогодні весна. Ми хотіли сьогодні зустрітися.
Але ти пішов на війну. Ти пішов на війну.
А серце забилося! Як його, бідненьке, стишити?
І б'ється, як поїзд на Київ, бо де ж іще, де...
"Потрібно померти, – сказав ти, – для того щоб вижити".
Сьогодні весна. І сьогодні війна. Кожен день.
Ольга Криштопа
28.02.2022
#поезія
Безмежно немислиме небо останнього лютого
лякає і манить до себе, як чайку до скель.
Ми дихали в небо, ставали сумними, і лютими,
і схожими на ледь живих постарілих Акел.
І раптом весна! Їй же байдуже, що там в політиці.
"Який ти похмурий! – сміялася, – що ж це ти, ну!"
Сьогодні весна. Ми хотіли сьогодні зустрітися.
Але ти пішов на війну. Ти пішов на війну.
А серце забилося! Як його, бідненьке, стишити?
І б'ється, як поїзд на Київ, бо де ж іще, де...
"Потрібно померти, – сказав ти, – для того щоб вижити".
Сьогодні весна. І сьогодні війна. Кожен день.
Ольга Криштопа
28.02.2022
128views