#поезія Ми й не знали, що так її любимо, Все дивились на Польщу та Чехію, Емірати, Єгипет з верблюдами... А про неї все думали зверхньо ми. Ми й не знали, що так її любимо, Хоч пишалися нею, красунею: Запашними садами квітучими, Гір Карпатських трембітами-сурмами. З'ясувалось, насправді - ми в захваті Від ланів з золотавими хвилями, Матіоли вечірнього запаху- Ми від цього ставали щасливими. Ми й не знали, що все в ній - найкраще нам, Найрідніше для серця і погляду, Що за місто, село, кожне селище Ми благатимемо слізно Господа. Ми й не знали, що так її любимо, Що так в серці вона нам болітиме, Коли ворог задихає згубою Й кров проллється бурхливими ріками. Калинову красу потоптали їй, Вишиванку споганили чоботом Нечестиве нашестя, злі варвари! Закривавлена ненька, сплюндрована... Але ворог не знав, з ким він бореться, Думав, буде не битва- прогулянка. Та моя Україна - нескорена! Кров зітерла з лиця, в берці взулася, Камуфляж зодягла замість вишивки, До Святого Отця помолилася, Взяла Біблію- зброю Всевишнього, Злому ворогу не покорилася! Ми прозріли- ми дуже цінуємо Кожним містом , а також людиною; Зізнаємось- ми так її любимо, Ми пишаємось Україною! О, Господь, уквітчай перемогою Нашу неньку, Тобою даровану! В кожне місце прийди з відбудовою, Прийди з миром Твоїм, із добробутом! Ми за неї Тобі, Боже, дякуєм Й благодаті для рідної просимо, Ти для неї стань захистом й якорем, За країну молитви приносимо! Вірим серцем, що Ти не забаришся, Прийдеш з радістю, зі свободою! Хай Твоє святе Ім'я прославиться По землі усій, між народами! Надія Горбатюк.