#поезія
Ця гостра, ця пронизлива весна -
Мов синя сталь, у груди входить небо,
І вибирає очі голизна
Дерев, ще по-зимовому занедбаних.
І душать хутра, душні, як гріхи, -
Пальто, як душу, розметати в поли!
Трамвай погодувати із руки,
Гукнуть "прощай" - і не відчути болю,
Сміятись і чманіти - так, як всі,
В холодний писок цілувати вітер,
В веселім і забрьоханім таксі
Вчорашній день по вулицях ловити!...
А день - на те він день, щоб - був і зник
У вечір, прілий, як торішнє листя...
Це ж тільки лютий - завтра буде сніг.
Це тільки лютий.
Тільки передвістя...

Оксана Забужко
#поезія Ця гостра, ця пронизлива весна - Мов синя сталь, у груди входить небо, І вибирає очі голизна Дерев, ще по-зимовому занедбаних. І душать хутра, душні, як гріхи, - Пальто, як душу, розметати в поли! Трамвай погодувати із руки, Гукнуть "прощай" - і не відчути болю, Сміятись і чманіти - так, як всі, В холодний писок цілувати вітер, В веселім і забрьоханім таксі Вчорашній день по вулицях ловити!... А день - на те він день, щоб - був і зник У вечір, прілий, як торішнє листя... Це ж тільки лютий - завтра буде сніг. Це тільки лютий. Тільки передвістя... Оксана Забужко
Like
Love
2
145views