#книжковий_відгук #лана_читає На поличці довго стояла та дивилася на мене дилогія Дани Шварц, і тягнути вже нема куди) Тож ловіть новий відгук на першу частину - “Анатомія. Історія кохання”. 1817 рік. Не найкращий час для того, щоб бути жінкою. І тим паче тією, яка хоче не тусити по балах у гарних сукнях, а робити операції та лікувати людей. Гейзел усвідомила це, як ніхто. Мати забила на Гейзел болт, приділяючи увагу її брату (що у випадку Гейзел навіть плюс). Хлопець, за якого вона має вийти заміж, ставиться до її захоплення поблажливо, як до дитячої примхи (та чи надовго його вистачить?). Але Гейзел збирається перемогти систему та упередження суспільства і стати лікаркою. Тим паче що пара помічників у неї все ж є. Я загалом не фанатка всякого настільки медичного у книгах, але “Анатомія” мене затягнула. Гейзел розкішна! Авторка чудово показала розумну, закохану у свою справу і в міру емоційну підлітку, показала геть несприятлий суспільний та історичний контекст (трішки альтернативний, але то дрібниці), показала проблеми, з якими могли в той час зіштовхнутися жінки. Причому це не просто про самореалізацію, але й про те, що одружитися - це мало не єдиний спосіб для жінки не зустріти старість в ганчірках під мостом. І спроба піти проти цієї системи може дуже дорого коштувати. Але Гейзел це не зупинило. В книзі є трошки фентезі, що було для мене неочікувано, а ще гарна любовна лінія з доволі емоційним фіналом. Моя внутрішня ванілька потребувала одразу читати продовження, ну і хто я така, шоб їй ото відмовлять?!)