#книжковий_відгук #Лана_читає “Сестра зірок” Мара Вульф Перша частина трилогії Видавництво Readberry Я ще по “Поверненню ангелів” зрозуміла, що Мара Вульф - це моя зупинка. Але навіть не очікувала, що “Сестра зірок” аж так мені сподобається. Хоча ці події було натягнути на наші реалії, особливо після того фрагмента, винесеного на обкладинку. Мара Вульф взяла більш-менш сучасний світ, але зробила його темнішим та додала магію. На території Франції є Джерело, яке веде на прихований континент Керіс. Колись Мерлін домовився з Королем демонів, що світ залишається людям, а демони житимуть на Керісі. Про всяк випадок навколо Джерела єбанули бар’єр, який утримуватиме демонів. Але минали часи, демони проривалися, а угода, схоже, має бути укладена знову. От тільки цього разу у неї геть кепські умови. У центрі подій - три сестри-відьми, магістр Ложі, яка має охороняти Джерело, ідейний представник Братства, а також ще пара неочікуваних персонажів. Мені дуже сподобалася Віанна, попри те, що деякі її вчинки я не дуже розуміла (але кохання - воно таке). А от Езру з кожною главою ставало все складніше виправдовувати, бо ну альо, ну якщо вже вирішив йти цим шляхом, так продовжуй і не роби дівчині мізки. Якщо чесно, тут я була більше у захваті від Калеба, ніж від нього. Як не дивно, я не одразу в’їхала у світ, але коли в’їхала, то так зріднилася з персонажами, шо потім офігєвала кілька разів. Ця книга мене веселила, інтригувала, тішила, лякала і пару разів розбила серце. Бо я до останнього не вірила, що авторка доведе героїв аж… от… туди. Тут, до речі, кліфгенгер, і скажу чесно: на такому моменті закінчувати - це, канєшна, треба совісті вопше не мать)) Добре, що весь цикл вже вийшов!

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Угода” Елль Кеннеді 1 частина тетралогії "Поза кампусом" Видавництво РМ Гарретт - зірковий хокейний хлопчик, якого можуть не допустити до ігор, якщо у нього буде низька оцінка по етиці та філософії. Ганна вчиться на музичному факультеті і має гарну оцінку по етиці та філософії. Гаррету потрібні знання Ганни, але вона не горить бажанням ними ділитися. Тож вони уклали угоду: Ганна допоможе йому успішно скласти залік, а натомість Гаррет допоможе дівчині привернути увагу футболіста Джастіна. Який гарний план, невже могло щось піти не так? От за що обожнюю спортивні романи загалом і романи Елль Кеннеді конкретно, так це за атмосферу. У мене не було такого класного насиченого студентського життя (що не дивно, бо я вчилася у Донецьку, а не десь на Массачусетщині), тож я хоч трохи ним зараз поживу через книжкових героїв. І я дуже рада, що цю серію екранізують, бо вона ідеально для цього підходить: хокеїсти, вечірки, стосунки, прикольні діалоги, друзяки, які ближче за родичів, - яка ще атмосфера потрібна для гарного вечора. Тут є хокей, справді. Він не просто десь вигулькує на фоні, а є досить серйозним сюжетним елементом. Тут є гумор та якась невимушеність. Тут є лайтове “від ненависті до кохання”, яке я обожнюю. А ще є драма. Ганна колись стала жертвою злочину, шлейф якого тягнеться за нею досі, впливає на її психологічний стан, почуття та навіть на родину. Так, це був якраз той випадок, коли справедливість десь застрягла і не доїхала. Та й Гарретт теж не на веселці з єдинорогами виріс, і у нього за плечима є певний багаж. Роман простий, приємний, у якомусь сенсі шаблонний, але від цього не став у моїх очах поганим. Навпаки, я його проковтнула з неймовірним задоволенням. Це гарний варіант, коли хочеться відпочити та кайфанути з чимось легким, палким та в міру гумористичним. Я закохалася у хокеїстів Браяра і вже планую читати “Помилку”.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Частина твого світу” Еббі Хіменес Перша частина серії Видавництво Віват Через єнота Алексіс влетіла в кювет і застрягла бозна-де. Повз проїжджав гарненький молодик Деніел, який допоміг витягнути машину. Дорогою Алексіс заїхала у місцеву забігайлівку, і овва - Деніел тут. Він відвіз її до себе додому, звідки вона вранці здійснила променад ганьби. Нова зустріч, побачення, розмови телефоном… Наче все йде до стосунків, але їм заважає різниця у статусі та віці. Алексіс - лікарка з заможної родини, на яку покладають певні сподівання, але вона думками постійно повертається у Вакан до чарівного столяра. Ця книга захопила мене і не відпускала, доки не дочитаю. Тут про проблеми з батьками, життя з аб’юзером, вміння обирати себе, про складний шлях один до одного, щире кохання та дрібку магії. У книзі багато внутрішніх монологів та рефлексії, де герої описують свої почуття, і це так гарно, що я ледь не плакала. А на контрасті є купа кумедних моментів: обмін відвертими фото, імена тварин на фермі Дага, пікнік та кінотеатр. І плюс класні діалоги. Авторка створила двох різних та водночас схожих людей, яким по-різному пощастило та водночас не пощастило. Алексіс пощастило мати визначеність в житті та можливість займатися улюбленою справою без необхідності виплачувати студентський кредит. На жаль, в комплекті йшла токсична родина та стосунки. Деніелу пощастило мати ціле містечко небайдужих друзів та руки з потрібного місця. На жаль, в комплекті йшло недальновидне рішення щодо родинного будинку. Вони з різних Всесвітів, але ж така прекрасна пара. Деніел - це просто щось нереальне (і не тільки тому, що він герой книги). Від його ідеальності навіть трохи боляче) Він, звісно ж, прекрасний та відповідальний, вміє готувати та створювати меблі, підтримує Алексіс і прямо таки боготворить її. Його коментарі щодо стосунків на відстані - в саме серденько. Звісно, буде драма, але від таких книг все одно очікуєш хепіенду, і він, як правило, не розчаровує. Дефінетлі, мені треба ще книг Еббі Хіменес.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Замок із кришталю” Ірина Грабовська Фінальна частина трилогії Видавництво Віват О Зірки, яка ж це була неймовірна болюче-прекрасна подорож! Я так мріяла про гарний фінал і водночас дуже не хотіла, щоб ця книга закінчувалась. По сюжету нічого не скажу, бо третя частина складається з подій та наслідків, до яких призвели попередні рішення героїв. Тому цього разу переважно потік емоцій. Вже у двох попередніх книгах було зрозуміло, що це не світ рожевих поні, але в цій частині напруга сягнула піка. З кожною сторінкою фон виглядав похмурішим, і я не уявляла, як взагалі герої зможуть порозумітися. Тут багато політичних інтриг, битв за владу і землю, перетворення друзів на ворогів і навпаки, і в центрі подій не тільки пташине князівство, адже у Небельгаймі та Великій Санжі теж не все добре. Відірватися від книги було нереально, я зачитувалася і лягала спати тоді, коли всі американські лайфстайл-блогери радять прокидатися і бути продуктивними. Авторка створила безліч неймовірних персонажів, в першу чергу жіночих. Ізвен - богічна та незламна, Мона - сильна та віддана, Арезу - ефектна та загадкова. Я якось підзабула спочатку про Брегез, а дарма, бо вона теж круто проявила себе у досить драматичній ситуації. Я не очікувала і прям по-хорошому охрініла в той момент. Янн був моїм фаворитом з першої книги, хоча деякі його вчинки були не альо (та шо вже поробиш з тим впертим пташиним характером). Але тут з’явився Міралем, і я така - йоп-та-ра-ра, ну шо за бусинка! Щоправда, бусинка теж поводилася не дуже, але лист в стилі містера Дарсі ледь не змусив мене плакати від щастя. До речі, про плакати. Я плакала. Кілька разів. В тому числі і коли писала цей відгук. Бо мене добряче так покрутило на емоційних гойдалках - від розпачу та туги до крихкої надії та світлого суму і у зворотному напрямку, і все з розгоном, як у Lamborghini. За героїв я переживала, як за родичів, і вдячна за те, як саме Ірина довела персонажів до фіналу. Епілог, правда, не зовсім такий, як я думала. Але насправді він цілком логічний і по-своєму щасливий. Чесно, після фіналу я відчула спустошення, бо вже звикла жити у цьому світі і не хотіла його покидати, звикла до цих персонажів і хотіла більше їхнього майбутнього. Не так вже часто таке у мене буває. В подяках Ірина написала - “щось мені підказує, що це ще не кінець”, і це дає надію, що я ще повернуся у Ретон. P.S. Мені здалося, чи тут більше eрoтичниx сцен, ніж у попередніх частинах? Неочікувано, але дякую)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Хороша дівчинка, зіпсована кров” Голлі Джексон Друга частина трилогії Видавництво Readberry Перша книга закінчилася тим, що Піп дізналася всю правду про трагедію, що сталася у Літл-Кілтоні кілька років тому. Але це розслідування, як і подкаст, який потім записала Піппа, не далися їй легко. Вона постраждала, понесла втрати і більше ніколи не хоче до цього повертатися. Але близький друг Піппи зник, поліція нічого не робить, адже Джеймі і раніше тікав з дому, а його родина у відчаї. Тож “сержантка”, “буркунка”, “мадам” (обожнюю всі ці прізвиська від Раві) і просто зірочка Піппа Фіц-Амобі береться за пошуки хлопця. Ця книга мене капець як затягнула. По-перше, вона тісно пов’язана з попередньою. Минула справа дійшла до суду, і всі чекають на вердикт. По-друге, окремою гілкою йде подкаст та інтернет. Очевидно, що негативні коментарі та тролі не можуть не впливати на моральний стан Піппи, тим паче коли пошуки Джеймі затягуються. По-третє, історія цікава не лише змістом, а й формою. Тут ми знову проходимо всі кроки разом з Піп, слухаємо очевидців, читаємо нотатки, візуалізуємо докази. Думаємо разом з Піп, помиляємося чи здогадуємося (як у кого вийде). Якісь люди розкриваються з нових сторін, гірших чи кращих, в тому числі і сама головна героїня. Не можу не сказати пару слів про Піппу і Раві як пару. Вони, трясця, ідеальні! Це не підлітки в стилі Пенелопи Дуглас (не в претензії до Пенелопи, це скоріше заздрість)))) Вони типу звичайні підлітки, захищають один одного, підтримують та допомагають. В деяких моментах Раві, як якір чи острівець безпеки та спокою для Піппи. Ну і, звісно, пані Джексон знову зробила щемкий фінал. Такої травми, як після першої книги, він не залишив, але емоцій було багато. Тепер у мене є великі сподівання на третю частину, бо одна важлива лінія у другій книзі залишилася не такою, як треба, і я хочу справедливості!

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Спокушаючи охоронця” Дж. Лінн Третя частина трилогії "Брати Гембл" Видавництво КСД У Чендлера Ґембла, старшого з братів, охоронна компанія, а у Алани Гор, колишньої пресагентки середнього брата Чеда Ґембла, листи з погрозами. Так, характер роботи міс Гор не робить її популярною серед своїх клієнтів, тож недоброзичливців у пані вистачає. І вона просить Чендлера охороняти її та знайти ту паскуду, яка їй погрожує. А Чендлер і радий допомогти, бо міс Гор ще у другій книзі привернула його увагу. Ця книга трохи попсувала мою статистику - чомусь у таких серіях мені завжди більше до вподоби герой з другої частини, але тут я, здається, віддам троянду Чендлеру (хоча Чед і Бріджит боролися до останнього). У цій книзі була не така надумана драма, як у першій, і не така істерична реакція головного героя, як у другій. Чендлер - це ходячий тecтocтерoн та маскулінність зі схильністю до дoмiнувaння, але, дякувати Богові, ніхто не підписує ніяких контрактів) Гадаю, Алана не могла не здатися, бо інколи капець як хочеться віддати кермо комусь і дозволити йому про тебе попіклуватися та вирішити всякі питаннячка. До того ж у нього немає такого накруту через стосунки, як у його братів, шо прям дуже вері гуд. З Аланою якраз все складніше. Але ця частина не замкнулася на стосунках, бо авторка вирішила додати (можливо, для різноманіття) мікродетективну лінію з пошуком психа. Вона, звісно, читається моментально, інтриги особливої нема, але від інших двох частин все ж приємно відрізняється. Це наче краще розкриває героїв та дає їм більше можливостей для зближення. Коротше, дуже рада, що після першої частини, яка мені не надто сподобалася, я дала шанс іншим братам Ґембл. P. S. Але з оцього діалогу я ржала, як кінь. Уявіть дуже xтивий момент, Чендлер описує все, що хоче зробити з Аланою, і вона йому така “Обіцяєш?” А він їй - “От тобі хрест” )))) Серйозно?? Невже не було менш недолугої обіцянки?) Ще б додав “на пузі”!)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Королева порожнечі” Голлі Блек Третя частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Ох і вміє пані Блек потріпати нерви. Фінал другої книги був… гхм… трошки неочікуваним, тож декому у третій книзі довелося напружитися, щоб все це пояснити. Джуд через певні обставини “гостює” у своєї сестри у світі людей, тренує Дуба, ненавидить Кардана і, сама того не підозрюючи, займається рекрутингом. Аж доки до них не прийшла її сестра-близнючка Терін, яка з психу відростила яйця та встряла через це в халепу. Звісно, Джуд погодилася допомогти. Ідея непогана, хоч і небезпечна. Але ця Дуарте не тікає від небезпеки) Обожнюю всіма фібрами души цю книгу, як і всю серію! Біля кожної фрази, яку Кардан каже Джуд, хотілося почепити стікер, щоб потім мандрувати ними у періоди суму. Ця пара вчиться знімати свої маски та робить свідомі кроки назустріч своїм почуттям. От парадокс - книга не хтива, не дуже-то й відверта, але між Джуд і Карданом палає так, що навіть стримані (за мірками більшості роментезі) описи мають збіса палкий вигляд. Тішить, шо Терін, яка бісила мене у двох попередніх частинах, еволюціонувала від амеби до цікавого персонажа. Тішить, що є ще класні герої та лінії, в тому числі й любовні. Тішить, що політичні інтриги та сцени протистоянь нікуди не ділися. Фінал офігезний, хоча авторка все ж змусила на шляху до нього неабияк похвилюватися. А разом з цим і познайомила з персонажами, яких можна зустріти у дилогії про Дуба. Ця частина стала прекрасним завершенням основної трилогії, і я впевнена, що ще до неї повернуся.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Я пам’ятатиму твоє обличчя” Поліна Кулакова Видавництво Темпора Андрій переживає трагедію - два якихось мудачела вбили його наречену Юлю, але уникнули покарання. Він не може відпустити ситуацію, постійно згадує кохану і загалом поки не розуміє, що робити далі. Аж раптом його другу Борису роблять пропозицію середнього ступеня спокуси - поїхати попрацювати фельдшером у село Водиці, в якому вони колись відпочивали. Андрій згадав, як був там з Юлею, та й напросився поїхати разом з другом, щоб змінити обстановку. Ну і змінив - на місцину з проклятим озером, місцевими забобонами, містичним вайбом та жорстоким вбивством, яке спіткало новеньких в перший же день. Я не фанатка трилерів, бо мені завжди всіх шкода. І тут теж було шкода. Але при цьому книга читалася на одному диханні. І хоча я спочатку плуталася у назвах селищ та розподілу мешканців, історія мене швидко захопила. Авторка постійно підкидала якісь події, якісь деталі, за які я чіплялася і намагалася розкрити таємницю раніше за головних героїв. До речі, мені вдалося) Але у голосових повідомленнях з враженнями та теоріями, які я записувала подрузі, ця версія йшла з приміткою “слухай, ну ше от така геть дивна ідея є…” Ця історія справді сприймається як щось дуже реальне, тому й будинок уявити легко, і людей, і трагедію, яка спіткала персонажів. Але виникло ірраціональне бажання - я чомусь захотіла на природу, в будиночок біля озера, з ганком, де можна пить каву. Бажано, звісно, без містично-трилерного фльору та вайбу) Окреме дякую за любовну лінію - вона тут така приємна та ненав’язлива. Може, я б і не підвозила отак потенційно небезпечних незнайомців (ще й тому, що не маю машини та не вмію водити), але далі стосунки виглядали цілком реалістичними, і я щиро вболівала за цих персонажів. Книга мені сподобалася, фінал цілком влаштував. Була буквально пара питань, але таких дрібних, шо й не рахується)

#книжковий_відгук #Лана_читає “Вісім релігій, що панують у світі” Стівен Протеро Видавництво BookChef Не знаю навіть, як писати відгук на такий нонфікшн. Він не практичний, а суто пізнавальний. Це стислий курс із релігієзнавства, який розповідає про іслам, християнство, конфуціанство, індуїзм, буддизм, релігію йоруба, юдаїзм та даосизм. Окремо, до речі, є невеличкий розділ про атеїзм. Бо це теж своєрідна релігія, адже атеїсти “своїх уявлень про Бога дотримуються з фанатичною переконаністю”. Автор показує релігії не як абстрактні системи вірувань, а як шляхи до розв'язання фундаментальних людських проблем. Кожна релігія формулює власне бачення людських труднощів і пропонує різні шляхи до їх подолання. “Вивчати великі релігії означає блукати серед 10 тисяч воріт”. “Багато буддистів не вірять в жодного бога, безліч індуїстів вірять у тисячі богів”. Я не цільова авдиторія, але мене підкупив стиль та гумор, який пролізає у якісь шпаринки. У розділі про буддизм і рішення Сіддгартхи покинути палац у пошуках духовного звільнення він написав: “Ці чотири зустрічі стали причиною найважливішої кризи середнього віку в світовій історії”. Чесно, мене роз’їбало) Через розповідь про традиції різних народів, принципи та аспекти релігій проглядає авторський голос та досвід. Найцікавіше було читати про релігію йоруба, бо збіг обставин - я паралельно читала африканське фентезі “Діти кістки й крові” і постійно ловила відсилки. Боги Оріша - країна Ор’їша, сила аше, релігія йоруба - і йоруба як мова магів у книзі. Ще було цікаво читати про індуїзм, юдаїзм та буддизм. Цікавий момент - у частині про буддизм ваджраяни згадувалася “Тибетська книга мертвих”, де йдеться про проміжний стан свідомості (бардо) між смертю та переродженням. Цей період триває 49 днів. Є тут фанати дорам? Пам’ятаєте її? 49 днів - це таки не вигадка авторів. Я навіть подумала її передивитися, поки не згадала, яке це скло) Якщо ви цікавитеся темою, особливо якщо тільки починаєте, книгу раджу, тут багато інформації, не лише про релігії, а й про відомих персоналій, культуру та історію. Але маю визнати - я читала досить довго, бо щільність фактів висока, і не все легко сприймається.

#книжковий_відгук #Лана_читає “Корона брехні” Ебіґейл Овен Перша частина трилогії Видавництво Віват Тебра та Меренеїта - близнючки та принцеси Ариди. Але для світу існує лише одна Тебра. Саме вона стане королевою, а Мерен лише підміняє її в ті моменти, коли життю принцеси може щось загрожувати. Чи то заколот, чи то напад, то безсмертний король Тиндри Ейдолон, і от переважно заради нього то всьо й затівалося. Адже він десятиліттями викрадає королев Ариди заради якоїсь мети. Так, імовірно, мало статися і цього разу, якби не таємничий Привид Тіней, який незадовго до коронації викрадає не ту принцесу… Це був якийсь неймовірний світ. Окремі домініони, магія тіней та природи, прокляття та заборонені стосунки - авторка так це поєднала та завернула, що все виглядає чимось геть новим. Це не означає, що питань не було. Насправді, трошки були. І до наївної поведінки Тебри, і до сил Привида Тіней, і до логіки Ейдолона. Персонажка інколи ставила ті ж питання, що й я, але відповідь була типу - от чому я ніколи цього не питала у бабусі, а вона ніколи сама не розповідала?) Читерство трохи, але далі відповіді, думаю, будуть) Бо якийсь там кучерявий у Ейдолона план … У книзі велика щільність пригод. Герої то тікають, то б’ються, то кудись мандрують, то на них хтось нападає, то прокляття вистрілює, то якісь секрети… А закінчується все практично кліфгенгером на драматичній ноті, і ти сидиш така і думаєш - і от шо тепер мені робить з усім цим? Коли там продовження? Любовна лінія теж присутня, але я цього разу була не на боці головної героїні. Не знаю, чому. Може, в другій частині мої вподобання зміняться) Якщо підсумувати, це було незвичайно та захопливо. Продовження хочеться, щастя для головних героїв хочеться, зацідить Ейдолону по єбалу дууууже хочеться)