#поезія
Я в спогадах до матері горнуся
І п'ю любов із материнських рук...
Мій янголе земний, моя матусю,
Пробач мої невдачі й біль розлук.

А знаєш, люба, - я вже постаріла...
Я на землі продовжую твій шлях
І сердцем тільки з віком зрозуміла
Печаль твою в збентежених очах.

Тепер, як ти, читаю між рядками,
В розмовах дослухаюсь інтонацій,
Не лізу в бій з чужими вітряками,
Без ейфорії ставлюсь до новацій.

Ти поміж нами й досі на цім світі
У квітах, в травах, в шелесті дібров,
Твій генотип несуть внучата й діти -
Нащадки понесуть твою любов...

Лиш в спогадах до матері горнуся,
Дитинство п'ю із материнських рук...
Покинула цей світ давно матуся...
Та в пам'яті людській нема розлук.

Надія Козлова
#поезія Я в спогадах до матері горнуся І п'ю любов із материнських рук... Мій янголе земний, моя матусю, Пробач мої невдачі й біль розлук. А знаєш, люба, - я вже постаріла... Я на землі продовжую твій шлях І сердцем тільки з віком зрозуміла Печаль твою в збентежених очах. Тепер, як ти, читаю між рядками, В розмовах дослухаюсь інтонацій, Не лізу в бій з чужими вітряками, Без ейфорії ставлюсь до новацій. Ти поміж нами й досі на цім світі У квітах, в травах, в шелесті дібров, Твій генотип несуть внучата й діти - Нащадки понесуть твою любов... Лиш в спогадах до матері горнуся, Дитинство п'ю із материнських рук... Покинула цей світ давно матуся... Та в пам'яті людській нема розлук. Надія Козлова
Love
Like
5
306views