Українська
English
#поезія
Біліють коралі: красуню спіткала недуга,
Здоланна у вимірі сну, молитов і надій.
«Протягне десь рік», — лікарі говорили. Вже другий
Минув. Не померла! Лікарню змінила на дім.
«Не хочу занепаду серця в безрадісних стінах.
В обіймах домівки я й хворою — кров з молоком!».
Промінням в очах розганяє парад злісних тіней
Страхý. Віра в краще — на вітрі листок...
«Прабá, ти красива», — говорить розумничок-правнук.
Зібрав ластовиння пилком із небесних суцвіть.
Старенькій пасує улюблена сукня яскрава:
«Цю річ мені зшила напевне весна — не кравці!»
В душі ніжно юна. Дарма, що дев'ятий десяток.
«Я кров з молоком!», — примовляє, хоч значно погіршився стан.
Розумничку-правнучку є в кого настроєм вдатись.
Сміється розливисто. Й дзвінко рахує. До ста.
17.04.2023
Тетяна Осіпенко
Біліють коралі: красуню спіткала недуга,
Здоланна у вимірі сну, молитов і надій.
«Протягне десь рік», — лікарі говорили. Вже другий
Минув. Не померла! Лікарню змінила на дім.
«Не хочу занепаду серця в безрадісних стінах.
В обіймах домівки я й хворою — кров з молоком!».
Промінням в очах розганяє парад злісних тіней
Страхý. Віра в краще — на вітрі листок...
«Прабá, ти красива», — говорить розумничок-правнук.
Зібрав ластовиння пилком із небесних суцвіть.
Старенькій пасує улюблена сукня яскрава:
«Цю річ мені зшила напевне весна — не кравці!»
В душі ніжно юна. Дарма, що дев'ятий десяток.
«Я кров з молоком!», — примовляє, хоч значно погіршився стан.
Розумничку-правнучку є в кого настроєм вдатись.
Сміється розливисто. Й дзвінко рахує. До ста.
17.04.2023
Тетяна Осіпенко
#поезія
Біліють коралі: красуню спіткала недуга,
Здоланна у вимірі сну, молитов і надій.
«Протягне десь рік», — лікарі говорили. Вже другий
Минув. Не померла! Лікарню змінила на дім.
«Не хочу занепаду серця в безрадісних стінах.
В обіймах домівки я й хворою — кров з молоком!».
Промінням в очах розганяє парад злісних тіней
Страхý. Віра в краще — на вітрі листок...
«Прабá, ти красива», — говорить розумничок-правнук.
Зібрав ластовиння пилком із небесних суцвіть.
Старенькій пасує улюблена сукня яскрава:
«Цю річ мені зшила напевне весна — не кравці!»
В душі ніжно юна. Дарма, що дев'ятий десяток.
«Я кров з молоком!», — примовляє, хоч значно погіршився стан.
Розумничку-правнучку є в кого настроєм вдатись.
Сміється розливисто. Й дзвінко рахує. До ста.
17.04.2023
Тетяна Осіпенко
249views