#поезія

А ми по-іншому вже дивимось на світ.
Крізь призму втрат і прірву крові й болю.
І вже горілим пахне нам звичайний цвіт.
Можливість жити бачимо як волю.

А ми по-іншому сприймаємо життя.
Воно - сьогодні, зараз, в цю хвилину.
Не всіх чекає світле майбуття.
Когось війна скалічить, чи й поглине.

І кожен дякує за мить, що вже прожив.
За дах над головою в ріднім місті.
А хтось за домом щемно, тихо затужив.
Нема вже дому. Невеселі вісті.

Чужа домівка. Все в ній зовсім не своє.
Але є дах. Таки - якась хатина.
І в голові, як струмом, думка б'є:
Лишень би нашою лишилась Україна.

Тоді й у кожному куточку є НАШ дім.
І не страшні ні переїзди, ані втома.
Бо правда заключається у тім
Що в Україні ми повсюди - дома.

Мирослава Сидор
#поезія А ми по-іншому вже дивимось на світ. Крізь призму втрат і прірву крові й болю. І вже горілим пахне нам звичайний цвіт. Можливість жити бачимо як волю. А ми по-іншому сприймаємо життя. Воно - сьогодні, зараз, в цю хвилину. Не всіх чекає світле майбуття. Когось війна скалічить, чи й поглине. І кожен дякує за мить, що вже прожив. За дах над головою в ріднім місті. А хтось за домом щемно, тихо затужив. Нема вже дому. Невеселі вісті. Чужа домівка. Все в ній зовсім не своє. Але є дах. Таки - якась хатина. І в голові, як струмом, думка б'є: Лишень би нашою лишилась Україна. Тоді й у кожному куточку є НАШ дім. І не страшні ні переїзди, ані втома. Бо правда заключається у тім Що в Україні ми повсюди - дома. Мирослава Сидор
Like
Love
6
284переглядів